Більшість письменників завжди зачіпають тему своєї Батьківщини, а саме її природи. Хто любить свою Батьківщину, той любить свою природу. Напевно, кожен із цим погодиться. Інакше любити свою батьківщину ніяк не можна. Не маючи Батьківщини, не полюбиш світ. В кожній країні є хоч один поет, який писав про своєї матінки. Досить великий внесок у російську літературу вніс Пушкін, і не забув він про свою Батьківщину. У природі він любив усі пори року без винятку. У віршах природа ніби оживає.
Лермонтов, наприклад, ділився з природою своїми радощами і переживаннями. Автор ніби виділяв природу свого краю серед навколишнього середовища інших регіонів. Він ніби говорить про те, що вона схожа на ніжну неповторну стихію. Поет вважає, що разом з природою можна пізнати досконалість. У своєму вірші під назвою «Батьківщина» він передає усі фарби любові до неї. Все він любить і ліс, і річки, і порожні видніється поля. За допомогою рідної природи можна і вилікується, як би натякає нам автор.
Прочитавши його вірші, можна і самому надихнутися цією любов’ю і гордістю за Батьківщину. Все це поети і називають по істині Батьківщиною. Батьківщина — це те місце, в якому тобі подобається все. Друга половина 19 століття теж може похвалитися не менш талановитими особистостями. Фет, наприклад, тільки і відомий тим, що описував природу. У своїх творах поет тонко описує навіть непомітний, на перший погляд. Поета навіть можна образно назвати новатором в цій справі. Цей автор настільки зворушений природою, що по голосам може визначити, яка птах співає. Справа навіть не у знаннях, а в любові до природи. Якщо б він не любив свою батьківщину, хіба він став вивчати її так, до самих дрібниць.