У розділі “Тамань” роману “Герой нашого часу” штабс-капітан дуже вірно передбачив характер вбивці Бели. Спраглий авантюрних пригод, Печорін, безглуздо-дієва натура, він готовий віддати своє життя тільки лише для того, щоб вирішити найбільш заінтриговані загадки. Ну так от спробуйте розібратися самостійно: він проводить три дні в дорозі, до Тамані добирається далеко за північ, ледве знаходить нічліг, денщик спить, ну а його пан ні в одному оці…
Загадкова інтуїція і досить стійкі інстинкти не дають Печорину спокою, тому як він здогадується, що хлопчик, який його запустив на “Фатеру”, далеко не сліпий, а ліжко далеко не виглядає як сімейне ложе. Хлопчик, який сліпий, викликає у Печоріна обурення, так як цей малець без проблем самостійно спустився до схилу поруч з морем, і зміг ще й тягнути щось з собою. Слідом за хлопчиком Печорін сховався за скелею біля берега моря і продовжував спостерігати. Неподалік видніється в тумані якась жінка. Він розуміє, що там чекають Янко. Хто Янко такий, Печорін не знав. Молода дівчина турбується, але Янко вдало добирається до причалу. Вони йдуть…
Приїхав на човні чоловік привіз з собою контрабанду. Хлопчик і молода особа допомагають Янко, ховають і продають товар. Печорін намагається дізнатися у хлопчиська, що той робить вночі. Дівчина боїться, що всі дізнаються про її діях з Янко, і хоче від нього звільнитися. Дівчина помічає, що їй цікавиться приїжджий чоловік і пропонує йому провести ніч удвох. Печорін не вміє плавати і страшно боїться, але відступити не має права. Дувушка чекає поки човен, відпливе, подалі від очей і вихоплює у свого кавалера пістолет. Починається бійка. Човен ледве тримається на плаву. Незважаючи на те, що Печорін сильніше, дівчина опиняється дуже спритною, але вона не утримує рівновагу і потрапляє за борт. Чоловік добирається до узбережжя. В банді, яка торгує нелегальними товарами, розуміли, що тепер їм буде непереливки і приїжджий чоловік розповість все владі і кидають Тамань. Хлопчик бажає виїхати з Янко і дівчиною, але йому відмовляють в грубій формі. Хлопчик здається Печорину дуже бідним і убогим” і йому стає його дуже шкода. Хоча зовсім не багато часу, так як дізнається, що хлопчина стягнув у нього всі цінності (гроші, дорогий кинджал, …). У підсумку він назвав хлопчика злодієм.