У XIX ст. завершується формування класичної педагогіки нового часу. У полі її зору виявилися невичерпні можливості та індивідуальність людини. Була усвідомлена самоцінність, неповторність людської особистості. У педагогіці Заходу відбувалося збільшення знань, запозичених з філософії та інших наук про людину та її виховання. Особливо уважно вивчалися цілі, зміст і методи навчання і виховання, методологія педагогічної науки. Намітився поворот до психологічного обґрунтування навчально-виховного процесу, зароджувалися сучасні теорії соціального виховання.
Вершинами педагогічної думки XIX століття стали ідеї німецької класичної філософії, творчість В. Р. Песталоцці, В. Ф. Гербарта, Р. Спенсера. Відбулося становлення національних освітніх систем.
Школа в країнах Західної Європи і США існувала в ситуаціях соціальних потрясінь (європейські революції, громадянська війна в США). На еволюцію школи істотний вплив мали події світового і загальноєвропейського масштабу, а також соціальні процеси в кожній країні. Школа розвивалася в умовах поступального руху економіки, інтенсивного зростання промисловості, і тому створення нової системи освіти стало історично неминучим. У цьому був особливо зацікавлений клас промислової буржуазії, що зайняла з другої половини ХІХ ст. ключові політичні позиції. До кінця століття в провідних країнах Західної Європи і… США були закладені законодавчі основи нової школи.
Темпи і масштаби становлення системи освіти визначалися особливостями розвитку кожної країни. Якщо в Західній Європі позначалися традиції станового освіти, то школа США пройшла свій шлях, не випробувавши вантажу цих традицій. Свою роль зіграв соціально-політичний клімат. У Німеччині рішення шкільних проблем стимулювався боротьбою за об’єднання нації. В Англії шкільна політика зазнавала змін у відповідності з маневруванням під час проведення державного курсу. У Франції через високої соціальної активності шкільний питання виявився однією з “гарячих точок” державної політики. В США важливим чинником створення демократичних шкільних інститутів послужило поразку рабовласницького Півдня у громадянській війні.
У XIX ст. як ніколи гостро проявилися розбіжності між рівнями педагогічної думки, шкільного законодавства і системи освіти. З одного боку, були здійснені великі реформи, що призвели до створення загальнонаціональних систем освіти, послаблення впливу церкви на школу, певного підвищення рівня загальної освіти. З іншого боку, значна частина населення Заходу залишалася без будь-якої освіти, як і раніше клерикали користувалися помітним впливом в школі. Важлива частина програми демократизації школи до кінця століття була оформлена законодавчо, але практично цю демократизацію ще треба здійснити.