Поема починається зі вступу, в якому звернення до Віщому Бояну –
великого стародавнього співакові. Розповідь автора “Слова о полку Ігоревім”
зачіпає часи від старого Володимира (Мономаха), до нинішнього Ігоря, який вирішив
практично поодинці відвоювати для Русі землю половецьку аж до Чорного
моря.
Початок походу Ігоря було ознаменовано сонячних затемнення, проте князь не
зупинився перед цим поганим знаменням. Він виголосив невелику напутню
мова для своєї дружини, і вони рушили в похід. Всі попереджало далекі
землі про те, що Ігор з дружиною йдуть на них з походом: сонячне затемнення, ніч
з грозою, ревіння звірів, попередження бога Діва з вершин дерев.
П’ятничним вранці дружина Ігоря розбила половців і захопила гарну здобич –
золото, паволока, аксамиты, а також половецьких дівчат. Однак на наступне
ранок несподівано з’явилися основні половецькі сили на чолі з ханами і Гзаком
Кончаком. Вони оточили російське військо, і зав’язалася одна з найбільш кривавих битв,
раніше небачених. Битва тривала цілих два дні, після яких
військо Ігоря було розбите, а він сам потрапив у полон.
Велика печаль охопила всю землю руську, а половці пішли по дворах і стали
брати данину.
Тим часом київський князь по імені Святослав бачив дивний сон, ніби
накривали його чорним покривалом, пили синє вино, змішане з горем. Всю
ніч чорні ворони каркали і літали до синього моря. Незабаром бояри повідали
Святославу про поразку війська Ігоря.
І вирішив тоді Святослав кинути клич усім князям руської землі: Всеволоду
Великим Гнізда, Рюрику і Давыду Ростиславовичам, Ярославу Осмомислу, а також
всім волинським і полоцьким князям. Попросив він їх помститися за руську землю, за
князя Ігоря Святославича і.
Потім князь Святослав просить припинити ворожнечу між нащадками В’ячеслава
Полочкого і Ярослава Мудрого. Далі йде розповідь про Всеслава, який
був князем-чаклуном і як він за ніч проскакав від Бєлгорода до Новгорода і від
Полоцька до Києва.
Тим часом, дружина князя Ігоря Ярослава ридає на міській стіні в Пулвиле,
її ридання лунають до Дунаю. Вона слізно просить Дніпра-Славутича, щоб він
повернув їй її коханого.
І послухав її Дніпро-Славутич, вказав шлях Ігорю з полону на російські землі.
Половець Олвур допоміг Ігореві подолати відстань, звернувся до вовка, а Ігор
соколом летів під хмарами. Потім Ігор зустрівся з Донцем, де вони трохи
поговорили про руських землях.
У погоню за Ігорем вирушили Кончак і Гзак, тільки ніхто не показував їм
дорогу. Тоді Гзак запропонував Кончакові розстріляти Володимира – сина Ігоря. Кончак
запропонував опутть Володимира дівчиною, на що Гзак не погодився і сказав, що
тоді їх почнуть бити в полі Половецькім.
З світанком сонця князь Ігор був уже на російській землі, всі міста і люди
ради, співають пісні і вславляють Ігоря, Володимира Ігоровича, Бую-Туру Всеволоду і
дружину. Амінь.