Що таке сни? Звідки вони беруться? На це питання досі ніхто не знає відповіді. Зате зображення сну, – опис сновидіння, віщого сну – досить поширений літературний прийом. Сни дуже часто застосовуються письменниками для передачі внутрішнього стану героя, так як уві сні людина ставати самим собою. Ось чому з сну ми можемо дізнатися про переживання героя, його спогадах про минуле, або про те, що може чекати героя в майбутньому. Одні з прикладів віщих снів у літературі є сон Тетяни в романі “Євгеній Онєгін”, з якого ми дізнаємося фінал роману.
Всього в романі Родіону Раскольникову сниться чотири сну. По суті, деякі його сни це гра уяви – набір неясних образів, а інші дуже яскраві і чіткі. У Раскольникова у свідомості стирається грань між вчинками і діями – наступає марення. Сни Раскольникова це його діалог з совістю. Я вважаю, що перший і останній сон дуже добре показують внутрішній стан головного героя до і після вчинення вбивства.
Перший сон – це уривок з дитинства. Родіону всього сім років. Він ходить з батьком до церкви (шлях хреста) два рази на рік. Дорога проходить повз шинку, уособлює бруд, пияцтво і розпуста. Проходячи повз шинку Розкольників побачив, як кілька п’яних мужиків б’ють “стару шкапу” (“Але вже бідної конячці погано. Вона задихається, зупиняється, знову смикає, ледь не падає”). У підсумку, кінь вбивають і всі крім Родіона і дідуся, що стояв у натовпі, не намагаються зупинити п’яних мужиків. У цьому сні Розкольників бачить несправедливість світу. Несправедливе насильство над твариною зміцнює його переконання в правильності його теорії. Розкольників розуміє, що світ жорстокий. Ставлячи непосильне завдання перед конем, її вбили за невиконання наказу. Як Миколка вбиває свою кінь (“моє добро, що хочу те і роблю…”), так і Розкольників вбиває стару безжально (“тварь лі я тремтяча або право маю”).
Другий сон Розкольників бачить після вбивства баби та її сестри. Мені здається, що це більше не сон, а гра уяви, хоча в ній теж можна побачити символіку твору. Головному герою сниться, що Ілля Петрович б’є господиню. (“Він б’є її ногами, б’є її головою об сходи…”). Для Раскольникова це шок. Він і подумати не міг, що люди можуть бути такими жорстокими (“Він уявити собі не міг такого звірства, такої несамовитості” “Але за що ж, за… що ж, і як це можна!”). Напевно Розкольників підсвідомо намагається виправдати свій вчинок, думаючи, що він не такий жорстокий.
У третьому сні Раскольникова заманюють в квартиру бабусі. Він знаходить її, що сидить на стільці, і намагається вбити заново, але вона тільки “заливається сміхом” у відповідь на спроби вбити її (“Розкольників заглянув їй знизу в обличчя, заглянув і помертвел: старушонка сиділа і сміялася, – так і заливалася тихим, нечутним сміхом, з усіх сил кріпиться, щоб він її не почув.”). Виходить безглузда ситуація: Раскольникова мучить совість, а він знову намагається вбити стару, але у нього нічого не виходить. Потім з’являються люди, які починають сміятися над Раськольниковим. Фактично вони сміються над теорією Раскольникова. Вона зазнала краху. Все таємне колись стає явним, і вчинок головного героя не виняток. Раскольников починає усвідомлювати, що вбивство баби і сестри не зробило його Наполеоном.
Четвертий сон сниться Раскольникову в епілозі роману. Він лежить у лікарні. Триває Страсний тиждень. Мені здається, що цей сон показує, що Раскольников зрозумів провал своєї теорії. Достоєвський у сні зобразив світ, в якому кожен став “Раськольниковим”. Всіх охопила впевненість у своїй правоті – правильності своєї теорії (“…розумними і непохитними в істині”). Наш світ став жити за законами теорії Раскольникова, всі почали вважати себе “Наполеонами” (“Ніби весь світ засуджений в жертву якийсь страшної, нечуваною і небаченою морової виразки”). Розкольників, бачачи все це, усвідомлює провал своєї теорії. Після цього сну, він починає нове життя. Він турбувався про Соню, яка лежала в лікарні, став помічати все те, що його оточувало (“Там, в облитою сонцем неозорим степом, ледве примітними точками чернелись кочові юрти. Там була свобода, і жили інші люди, зовсім не схожі на тутешніх, там як би саме час зупинився, точно не пройшли ще століття Авраама і стад його”).
Багато письменники використовували описи снів як художнього прийому. Достоєвському вдалося дуже тонко і точно описати внутрішній психологічний стан героя з допомогою його снів. Перший сон був поштовхом Раскольникова від обмірковування теорії до дії – вбивства баби. Другий сон є проявом його совісті, яка знайшла виправдання вчинку Раскольникова. А ось третій сон показує Раскольникову, що його вже розкрили (“Все таємне стає явним”). Четвертий сон це останній аргумент в “розвінчанні” теорії Раскольникова. Автор блискуче використав у романі художній прийом – сни.