«Працю вчителя нелегкий, але, як світло далекої зірки, який доходить до нас, навіть коли сама зірка згасла, вплив учителя не вичерпується довгі роки. Учитель формує людину. Вчителі формують покоління», — стверджує письменник-публіцист Інга Преловская. Її слова дуже точно характеризують відповідальну і важливу роль вчителя в будь-якій державі і в будь-який час.
Сьогодні, коли значимість освіти набуває особливого сенсу, коли школа стала орієнтуватися на зміни, що відбуваються в суспільстві, все частіше починаєш аналізувати свою діяльність, замислюватися про свою роль у цьому складному процесі освіти і виховання про свою відповідальності вчителя перед суспільством. «Люди не народжуються, а стають тими, хто вони є», — зазначив К. А Гельвецій. В цьому становленні особливу роль відіграє вчитель.
Колись я обрала професію педагога, саме тому, що переді мною стояли мої вчителі, які крок за кроком допомагали мені пізнати цей світ і саму себе. Але я ще тоді не знала, який це відповідальна праця — бути вчителем, що мені треба вчити не тільки дітей, але насамперед себе. Тому що навчати — це означає подвійно вчитися. І до того ж свого часу зауважив М. В. Гоголь «щоб виховувати іншого, ми повинні виховати, перш за все, себе».
Робота над собою — невід’ємна частина професії педагога. Якщо вчитель не зможе виховати себе, то він нікого не зможе виховати. Робота над собою, вдосконалення себе як особистості вимагає багато зусиль: доведеться забути про інертність і бездіяльність і проявити максимальну активність і творчість.
Ми всі пам’ятаємо своїх вчителів, які свого часу так чи інакше вплинули на наші думки і почуття, таємним чином проникнувши в наші душі і створили в ній незриме диво, яке змушує нас рухатися вперед, рости, розвиватися та самовдосконалюватися, а також робити свій життєвий вибір. Не дарма талановитий педагог, допомагаючи своїм учням пізнати світ, створює такі умови, в яких найбільш повно відбувається процес саморозвитку, самовдосконалення.
Життя в сучасному суспільстві, насиченому засобами масової інформації, сприяє тому, що закладені в кожній дитині творчі здібності у багатьох дітей придушуються і згасають. » Учень — це не тільки посудина, яку слід заповнити. Він повинен бути факелом, який необхідно запалити, а запалити факел може лише той, хто сам горить». Так, нелегке завдання стоїть переді мною, як вчителем — бути не тільки наставником і соратником, але й каталізатором у розвитку дитячої душі, а також вірним дороговказом на старті життєвого шляху і чуйним його контролером.
І як правильно сказав поет Михайло Свєтлов, що «справжній вчитель — не той, хто тебе постійно виховує, а той, хто допомагає стати самим собою»
Тому в своїй роботі вчителі однієї з основних завдань виховання я ставлю: знаходити і цілеспрямовано розвивати в дітей талант і творчі здібності та вміння свідомо їх використовувати, для того щоб вони змогли стати успішними в будь-якій діяльності і здатними легко соціалізуватися в нашому суспільстві.
Ще однією не менш важливою завданням виховання бачу вчити правильно мислити і знаходити у всьому сенс. Адже від того, як ми мислимо багато в чому залежить наше життя. «Той, хто сьогодні посіяв думку, завтра пожне справу, післязавтра — звичку, а потім характер і, зрештою, долю»
А також не варто забувати, що «вчити дітей — справа необхідна, слід зрозуміти, що дуже корисно і нам самим вчитися у дітей»
Та й до того ж зміни, які відбуваються в нашому житті, перейшли на інший швидкісний режим. Діти здатні реагувати на ці зміни дуже швидко і відповідати їм в силу своєї природи. Тому вважаю важливим і просто необхідно вчитися цьому у дітей так само миттєво реагувати на ці зміни і змінюватися самому, тоді вчитель завжди зможе відповідати новим вимогам, які пред’являє йому суспільство.
Я — вчитель! Як же хочеться завжди з гордістю і без всякого сорому вимовляти ці слова! Я вірю, повернеться престиж і повагу до цієї благородної та потрібної професії, потрібно тільки почати з себе і взяти на себе таку відповідальність — бути учителем, тобто бути самим зразковим учнем.