Фольклор завжди був невід’ємною частиною життя будь-якого народу. У ньому виражалися його настрої, ставлення до життя і навколишньої дійсності. Особливістю російського фольклору було його особливий зміст і тональність. Ця мелодика виражалася в піснях, які були присвячені різним святам в житті російської людини. Такі твори ставали основою для показу історичних подій, національних традицій і виразом самосвідомості самого народу.
Пісні супроводжували людину протягом усього життя, так що по них можна простежити, як жив людина в давнину, що було предметом і об’єктом його уваги. Однак все це не вкладалося в сухі рядки літопису, а в співучі і красиві ноти пісні. Серед таких поетичних народних створінь можна назвати обрядові пісні.
Обрядові пісні — це пісні, які виконувались під час проведення різних обрядів. Вони були невід’ємною частиною будь-якого обрядового дійства. При цьому пісні мали особливе магічне значення. У давнину люди вважали, що якщо не буде проведений обряд по всім правилам та не будуть виконані відповідні пісні, то нічого не збудеться й не збудеться.
Обрядові пісні ще іноді називають календарно-обрядовими. Таке уточнення говорить про те, що ці твори народної творчості були пов’язані з народним сільськогосподарським календарем. Тобто йшов розподіл пісенної спадщини за тим чи іншим святам, що відзначали люди в різні пори року. Так, до календарно-обрядових пісень можна віднести колядки, масляні, весняні (веснянки), літні та осінні пісні. Тут вже відразу видно, що розподіл йде як по народним святам, так і за порами року.