Еліптичні речення – це самостійно вживаються пропозиції особливого типу, специфіка структури яких є відсутність дієслівного присудка, причому присудка, не згаданого у контексті, тобто в смисловому відношенні не є необхідним для передачі цього повідомлення. Відсутнє і не потребує “відновлення” присудок, однак, бере участь у формуванні ладу цих пропозицій, так як в них є другорядні члени складу присудка. В цьому відношенні еліптичні пропозиції зближуються з неповними.
Ці пропозиції не потребують ні в контексті, ні в ситуації, для того щоб скласти уявлення про дію або стан. Воно виражається всією конструкцією в цілому, мета якої повідомити про місце, часу або способу, що характеризують дію або стан, або вказати на об’єкт дії, наприклад: На синьому, сліпуче синьому небі – полыхающее вогнем липневе сонце так рідкісні, розкидані вітром…, неправдоподібною білизни хмари. На дорозі – широкі сліди танкових гусениць, чітко віддруковані в сірій пилу і перекреслені слідами автомашин. А по боках – наче вимерла від спеки степ (Шов.); За будинком – садок, залитий сонцем (Б. Пол.); Тьоркін – далі, автор – слідом (Твард.).
Деякі з таких пропозицій в результаті частого вживання стали ходовими, наприклад: Що з вами, містер Антон? (Нов.-Ін.).
Серед пропозицій з нульовим присудком, не відновлюваним з контексту, виділяються пропозиції спонукальні. Наприклад: Усі наверх! (Нов.-Ін.); Швидше сюди, до господаря, нещастя (Трен.).
Примітка. Еліптичні пропозиції належать іноді до неповним. Однак деякі лінгвісти відносять такі пропозиції до неповним лише в історичному плані і не вважають за можливе віднесення їх до неповним в сучасній російській мові (див. наприклад: Гвоздьов А. Н. Сучасний російський літературну мову.