Душевна життя Лермонтова була надзвичайно складна і серйозна, і кожне його твір, на якому лежить відблиск його могутньою, феноменальної особистості, особливо цінний для розуміння його і як поета, і як людину.
Поема «Сашко» вкрай суб’єктивна, автобіографічна. Ні в одному творі поет не дав стільки самохарактеристик. Багато строфи поеми, особливо її відступу, є як би уривками з щоденника, в яких Лермонтов сповідається в потаємних своїх переживаннях.
Це робить поему «Сашка» найціннішим біографічним документом, допомагає визначити, який момент його духовного розвитку в ній відбився. Особливо це важливо у відношенні строф, виражають не спогад про пережите, а душевний стан поета на момент написання їх. Поет часто вживає в поемі слово «нині», і це вимагає точної відповіді, коли ж це.
Поема «Сашко» і за змістом, і за формою різко виділяється серед інших творів Лермонтова: поєднання легкості в тоні оповідання з серйозними, трагічними роздумами у відступах, гірка іронія над розчарування в колишніх «прекрасних мареннях» і весела, жартівлива розповідь про легковажних пригоди героя, викривальне ставлення до навколишнього середовища і сумна насмішка над героєм, «добрим малим», — все це свідчить про складний душевний стан поета і великому зрушення в його житті і в поетичній творчості.
У пропонованій статті ми не будемо торкатися питань, пов’язаних з аналізом поеми в цілому, як художнього твору, її місця в історії літератури. Ми ставимо одне питання: який період Лермонтова відображає поема і коли вона написана. У вирішенні даного питання вихідним положенням для нас є з’ясування душевного стану поета, відбитого в кожній строфі автобіографічного характеру, і тому нам однаково важливий як друкований, більш оброблений текст поеми, так і варіанти її і навіть зовсім закреслені самим автором рядка.
Перші ж чорнові строфи поеми, що не ввійшли в друкований текст, вказують на спонукальні мотиви, з яким Лермонтов почав писати поему.
Свої записки нині пишуть всі,
І той, хто славно жив і помер славно,
І той, хто скінчив життя на колесі;
І кожен бреше, хоч часто занадто явно,
Щоб виставити себе у всій красі.
На жаль! Справи, почуття, мненья
Згинуть без сліду в хвилях забуття,
Ні модний склад, ні модний фронтиспісі
Їх не врятує від цвілі і щурів;
Але хоч шляху попередників склизки,
І я хочу писати свої записки.
І варіанти другої строфи:
Впадав я колись у цю слабкість сам,
Але бачачи від неї лише шкоду очам, своє Минуле без дальньої довідки Я зберегти зважився в книжковій крамниці.
Лермонтов говорить про своєму минулому, немов він відчував і усвідомлював, що наступила в його житті і творчості грань, що відділяє минуле від майбутнього. Перша строфа в друкованому тексті ще виразніше говорить про тім настрої, у якому перебував поет «нині», тобто в момент написання твору.
Природно постає питання: та іронія, той гіркий сміх, якими пройняті багато строфи «Сашка», більше відповідають переживань Лермонтова до 1837 року, або після цього року, так сильно змінив самопочуття поета і його ставлення до життя?
Ми думаємо, що до 1837 року.
Головними підставами для нашого припущення є, по-перше, подібність, навіть тотожність змісту і тону листів Лермонтова до М. А. Лопухіної 1834 р. з відступами в поемі; по-друге, зіставлення мотивів деяких строф поеми з мотивами творчості 1832-33 років і з мотивами 1839 року.
Листи Лермонтова до М. А. Лопухіної — найдорогоцінніший документ. Вони займають виняткове місце серед джерел для розуміння внутрішнього світу поета. Він говорив з нею, «як зі своєю совістю». Цілковита щирість у зізнаннях, нещадний суд над самим собою виражений Лермонтовим в них з такою ж правдою і силою, з якою він сповідував глибини свого духу в ліричній поезії.
Зіставимо «сповідь» у листах з «сповіддю» деяких строф «Сашки». Відразу ж і з усією категоричністю визначимо, що в них немає текстуальної паралелі, але загальний дух висловлювання тотожний. Найголовніший мотив відступів у «Сашка» це розчарування в здійсненності «прекрасних мрій», у скорботі про втрачені надії і про тієї душевної перерві, яку спричинила ця втрата. Цей мотив звучить і в листах. Міркування у відступах поеми ширша й образніше, в листах вони короткі і прості. Деякі з цих коротких рядків листів можна було б поставити епіграфом до багатьох строфам відступів у поемі.
Зіставлення листів і деяких відступів поеми допоможе нам усвідомити слова Лермонтова: «Я не той вже, як бувало», і до якого часу відноситься слово «нині».
Тотожність думок деяких строф «Сашка» особливо помітна у зіставленні їх з листами до Лопухіної від 1833 і кінця 34 років та з листом до А. Верещагиной від весни 35 року.
У них Лермонтов наполегливо повторює одну неотступную думка, сильно хвилюючу його, думка про що сталася в ньому зміни.
З дійшли до нас листів до М. А. Лопухіної вперше про цю в ньому зміни Лермонтов заговорив у листі від 19 червня 1833 р. Щоб оцінити всю значущість слів Лермонтова про самому собі в цьому листі для з’ясування еволюції душевного життя поета, необхідно коротко пригадати попередні факти з життя Лермонтова.
18 листопада Лермонтова зарахували в гвардійську школу. Не встиг він увійти в дух школи, як 27 листопада кінь в манежі розбила йому ногу. Рапорт про це лікарем був поданий шкільної адміністрації, як видно з документів школи, 27-го листопада. Лермонтов близько 3-х місяців пролежав у квартирі бабусі.
В школу після хвороби Лермонтов з’явився приблизно в кінці лютого. Йому треба було наздогнати пропущене в навчальних заняттях. У травні почалися іспити. Лермонтов пише М. А. Лопухіної 19 червня: «…завтра (у вівторок) ми вирушаємо на два місяці в табір. Пишу до вас, сидячи на класній лавці; кругом мене шум, приготування і пр… Сподіваюся, вам буде приємно дізнатися, що я, пробувши в школі всього два місяці, витримав іспит у перший клас, і тепер один з перших. Це все-таки плекає надію на близьку волю…»
Після повернення Лермонтова в школу, мабуть, ніяких зовнішніх подій, які сильно сколихнули б душу поета, не сталося. Але, з іншого боку, можна зробити припущення, що Лермонтов під час хвороби, яка прикувала його до ліжка, але залишила його у володінні всіх своїх духовних сил, дарма часу не втрачав. Безсумнівно, Лермонтов, який не міг зрозуміти «що значить відпочивати», який говорив про себе: «Завжди кипить і зріє що-небудь у моєму розумі», — написав за цей час не мало і ще більше того напружено і глибоко передумав і перечувствовал. Ця внутрішня боротьба і знайшла відображення у листі від 19 червня.
Ясно, що Лермонтов говорить не про зовнішні події, що призвели його до сумних роздумів, яким шляхом йти, а про внутрішні зміни: він говорить: en moi (у мене), а не avec (зі мною), — це зовсім інший сенс надає фразі. Цитату слід читати так: «З тих пір, як я не писав до вас, в мені відбулося (а не сталось так багато дивних речей (а не обставин, це слово теж змінює зміст), що я не знаю, яким шляхом йти…»
Якщо це шкільний твір на тему: «Сашко». Поема Михайла Юрійовича Лермонтова. вам знадобилося, то я буду дуже вдячна, якщо ви розмістите посилання в блозі або соціальної мережі.