В одному і царств-держав проживав поміщик. Він був досить багатим,
всього в достатку – хліба, селян, худоби, землі. Але поміщик був дурним. За
зовнішнім виглядом поміщик був з м’яким тілом. Спало йому на думку, що в
царстві занадто багато мужиків. Вирішив поміщик власними силами скорочувати їх
чисельність.
В результаті на землі пана не залишилося ні одного мужика. Радів
цього поміщик. Вирішив він відкрити у себе театр. Але людей, щоб допомагати в
постановках не було, і актори поїхали. Присутні гості залишилися голодними, так
як і готувати було нікому. Всі дивувалися дурості, яку робить поміщик. Але
пан наполягає на своєму. Іноді за звичкою кличе слугу. Його маєток
поступово рухається до занепаду. Сам поміщик здичавів зовсім. З ніг до голови обріс
волоссям, став пересуватися як звір, навіть перестав говорити.
Справник
губернії доповів начальству про дурного поведінці поміщика і зникнення всіх
мужиків в маєтку. Було вирішено повернути селян на свої місця, в повіті знову
почалася звична життя. Дикого поміщика змогли нарешті зловити в лісі. Його
відмили, поставили до нього наглядовою слугу Сеньку. Поміщик живе досі,
іноді з сумом згадує про свою лісовий життя і буває, що мукає.