Розмова Пілата з Афранием

“Роман Майстра написаний все-таки не про Ісуса Христа, а про Понтія Пілата: головною дійовою особою є прокуратор”,- стверджує літературознавець Е. Я. Яблоков. І це дійсно так. Одним з епізодів, що дозволяють зрозуміти глибинний сенс образу прокуратора, є епізод його розмови з Афранием.

На початку епізоду Пилат постає перед читачем у властивому йому образі. Це владний чоловік, перед яким тремтять слуги. Вони бояться тільки одного його погляду і готові виконувати будь-яку волю господаря, з’явившись за першим покликом. Так раб-африканець, накрывавший для прокуратора стіл, розгубився під його поглядом “схвилювався від того, що чимось не догодив”. Розгніваний Пилат ставить перед слугою графин з вином, ввергаючи в страх і всю прислугу. Однак на цей раз “гнів прокуратора чомусь відлетів так само швидко, як і прилетів”, а сталося це тому, мабуть, що Пилат чекав важливої зустрічі, зустрічі з начальником таємної служби Афранием. Лише тільки прокуратор почув кроки Афрания, “очі його заблистали, висловлюючи радість”.

Чому так радів Пилат? Того, що нарешті з’явився шанс хоч в якійсь мірі спокутувати провину перед Ієшуа, якого він зрадив. Допитуючи Га-Ноцрі у дворі Ірода Великого, жорстокий прокуратор несподівано для самого себе потрапляє під вплив моральної проповіді Ієшуа, він переконується в його невинність, але не знаходить у собі сміливості позбавити Ієшуа від покарання. Боягузтво не дозволяє Пилата позбавити невинного від страти, власна кар’єра і життя виявляються для нього важливіше істини. Покаранням за це для прокуратора стають глибокі докори сумління.

Цікавий портрет Афрания. Автор говорить про його зовнішньому добродушності, але підкреслює при цьому “незлобливий лукавство”… в його очах. А очі, як відомо, дзеркало душі. На “лукавий розум” Афрания і сподівається Пилат у що відбулося між ними розмові. Не випадково прокуратор на прощання згадує про своє незначному борг перед Афранием і суне йому в руки шкіряний мішок з грошима, який начальник таємної служби ховає під плащ.

З глибокою цікавістю розпитує Пилат Афрания про що відбулася кари. Дізнавшись про те, що Ієшуа відмовився від призначеного йому за законом напою, прокуратор приходить одночасно в жах і захват. “Божевільний!” – вигукує він. Мужність Ієшуа вражає і дивує його. Але ще більше шокує прокуратора подяку Га-Ноцрі за забране життя. Цінність духовної, а не фізичного життя мимоволі відкривається Понтія Пілата. Слова ж Ієшуа про те, що “серед людських вад одним з найголовніших він вважає боягузтво”, вдаряють прокуратора в саме серце. Так, він злякався тоді на допиті, і немає йому прощення за це.

У розмові Понтія Пілата з Афранием заходить мова й про Юду, у якого “є одна пристрасть. пристрасть до грошей”, яка привела його до зради! Не випадково письменник наділяє Юду зовнішньою красою. Вона ще яскравіше підкреслює внутрішнє каліцтво Іуди.

Понтій Пилат, усвідомила весь сенс того, що відбувається, віддає наказ захистити Юду від вбивства, яке він сам же спланував і виконав. Говорячи про майбутню смерті Іуди, Пилат із задоволенням потирає руки.

Роман “Майстер і Маргарита” – це твір про відповідальність людини за добро, і зло теж, про моральному виборі, який часто постає перед людиною і який він здійснює в залежності від того складу, який наповнює його душу.

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам