Роль сну Обломова

Дев’ятий епізод першої частини роману Івана Олександровича Гончарова — це глава «Сон Обломова». У ній молодий поміщик, нещодавно переступила тридцятирічний вік, засинає у себе в недоглянутих знімних чотирикімнатних петербурзьких апартаментах, і уві сні до нього є сцени з його дитинства. Нічого фантастичного або надуманого. Погодьтеся, уві сні буває рідко, коли ми бачимо документальність в чистому вигляді. Звичайно ж, це художній прийом автора. Сон Обломова — це своєрідна подорож у ту пору, коли Ілля Ілліч був ще дитиною, оточеним сліпою батьківською любов’ю.

Навіщо Гончаров вибрав таку незвичайну форму розповіді? Необхідність її присутності в романі очевидна. Молода людина, що знаходиться в розквіті сил, яка перебуває в тому віці, в якому однолітки досягли істотних життєвих успіхів, цілі дні проводить лежачи на дивані. Мало того, він не відчуває ніякої внутрішньої потреби підніматися і щось робити. До такого порожнього внутрішнього світу та покаліченої особистості не випадково і не раптом прийшов Обломов. Сон Обломова — аналіз тих первинних вражень і відчуттів хлопчика Іллі, що пізніше склалися в переконання, сформували саму основу, фундамент його особистості. Звернення Гончарова до дитинства свого героя невипадково. Саме дитячі враження, як відомо, привносять в життя людини або творче, або руйнівний початок.

Сон Обломова починається з перебування його семирічного батьківської вотчині, селі Обломовке. Цей маленький світ знаходиться на відшибі. Сюди не доходять новини, тут практично не буває приїжджих з їхніми клопотами. Батьки Обломова відбуваються із старовинного дворянського роду. Покоління тому їх будинок був одним з кращих в окрузі. Життя била тут ключем. Однак поступово охолола кров у жилах цих поміщиків. Нема чого працювати, вирішили вони, триста п’ятдесят кріпаків все одно принесуть дохід. До чого напружуватися, якщо життя все одно буде ситою і безбідним. Ця родова лінь, коли єдиною турботою всього роду до обіду було його приготування, а після нього весь панський будинок впадав в дрімоту, як хвороба, передалася і Іллюші. Оточений сонмом няньок, поспішають виконати будь-яке побажання дитини, навіть не даючи йому піднятися з дивана, живий і активний дитина ввібрав огиду до праці і навіть забав з однолітками. Він поступово став млявим і апатичним.

Потім сон Обломова переніс його в той момент, коли няня читала йому казки. Закладений глибоко всередині творчий потенціал дитини знаходив тут вихід. Однак цей вихід був своєрідним: від сприйняття казкових пушкінських образів до подальшого перенесення їх у свої мрії. Сон Обломова вказує нам на те обставина, що Іллюша сприймав оповідання по-іншому, ніж інші діти, які, почувши казку, починають активно обігравати з однолітками. Він грав по-іншому: почувши казку, занурював її героїв у свою мрію, щоб разом з ними віртуально вершити подвиги та шляхетні вчинки. Йому не потрібні були однолітки, не було в чому-небудь брати участь. Поступово світ мрії витіснив реальні бажання і прагнення хлопчика. Він ослаб, будь-яка робота стала здаватися йому нудною, негідною його уваги. Робота, вважав Обломов, — це для кріпаків Ванек та Захарок.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: