Рівень самооцінки: низька і висока, як підвищити


Рівень самооцінки: низька і висока, як підвищитиКороля в першу чергу видає висока самооцінка. На те він і коронована особа, оскільки рівних йому практично немає. Він — десь в «небесах», а все решта — це прислуга, челядь. Королю або королеві інакше не можна. Адже по-іншому ніхто не повірить, що вони — царські особи. А ось в простій життя з такою високою самооцінкою не проживеш: обов’язково хто-небудь «корону скине». Втім, з низькою теж поганенько: ходиш занюханий, зганьблений, самотній. Так як підняти самооцінку, якщо вона на низькому рівні, і що робити з завищеною?

Рівень самооцінки

Самооцінка — це те, що ми думаємо про себе. «Я Хороший чи поганий? Розумний чи дурний? Чесний або брехливий?» і т. д. У кожного може бути своя «шкала», кожного цікавлять свої питання.

Наприклад, для жінок важлива самооцінка зовнішнього вигляду. Представниця слабкої статі весь час виглядає в дзеркало і запитує себе: «А чи гарна я? А чи можу зачарувати?»

У чоловіків — своя шкала самооцінки: «А я сильний? А я впораюся? А я зароблю?».

Протягом життя самооцінка може дуже коливатися. Наприклад, у дитини до відвідування дитячого садка або школи вона може бути завищена: дитя вважає себе центром світу. А ось прийшовши в навчальний заклад, він розуміє, що є й інші діти, яким теж будуть приділяти увагу.

Завищена самооцінка зазвичай у підлітка: він весь час перечить, скидає авторитети, сперечається з дорослими, йому слова зайвого не скажи — буде критикувати.

В ідеалі, у дорослому віці самооцінка має вирівнюватися, ставати відповідної ситуації, нормальною. Проте так буває не завжди. У кожного з нас, мабуть, знайдеться приклад знайомої людини із завищеною самооцінкою, у якого просто дах зносить від любові до себе: такі люди весь час скрізь «головні», люблять верховодити і командувати, а про себе відгукуються виключно позитивно.

Повно прикладів, звичайно, і людей, навпаки, заниженою самооцінкою. Такої людини теж легко впізнати серед інших: він мовчить, говорить в сторону, ніколи не висловлює своєї думки.

Фізіологічна теорія формування самооцінки

Фізіологи оцінюють самооцінку як результат роботи хімічних і гормональних процесів. Група біологів з Національного інституту радіології в Чибе (Японія) на чолі з Макіко Ямада вирішила провести експеримент. Вчені взяли групу з 24 добровольців. Їм проводили томографію мозку. З’ясувалося, що фронтальна кора і смугасте тіло в мозку містять нейрони, здатні зчитувати» молекули дофаміну, який називають «гормоном задоволення».

Ці нервові клітини були об’єднані в один ланцюжок, що виконує певну функцію. Чим менше ця ланцюжок, тим вище самооцінка. Начебто все зрозуміло, але як це перевірити? Зрозуміло, що ніхто з пересічних громадян робити томографію для з’ясування самооцінки не буде.

Психологічна теорія формування самооцінки

Психологічна концепція передбачає, що формує самооцінку виховання і подальший досвід. Тобто, з самого дитинства цей процес запускають батьки, а потім і інші люди, що і формує індивідуальність людини.

Візьмемо, наприклад, двох немовлят. Кожен з них лежить у своїй колисці і, начебто, нічим не відрізняється від іншого. Проте один може вирости людиною з високою самооцінкою, а інший з низькою. Чому?

З точки зору фізіологічної теорії, це станеться тому, що у них по-різному «влаштований» мозок, різний гормональний фон і ступінь фізичного здоров’я.

З точки зору психології, вони виростуть різними людьми тому, що їх по-різному виховують батьки, вони потрапляли в різну соціальну середу, ставили перед собою різні завдання, виконували їх або не виконували, а також отримували або не отримували підтримку від оточуючих.

Зараз точно відомо, що, щоб виростити дітей з високою самооцінкою, потрібно:

  • хвалити їх за те, що вони зробили, незалежно від того, сталося це добре чи погано;
  • пропонувати дітям посильні завдання;
  • нагороджувати дітей (призи, подарунки, грамоти);
  • тримати дітей у середовищі, де прийнято дружити, а не сваритись і заздрити;
  • самим батькам треба поважати себе, не демонструвати дітям свою слабкість, показувати дітям свою успішність.

Щоб виростити дітей з заниженою самооцінкою, потрібно:

  • постійно їх лаяти, що б вони не зробили;
  • принижувати їх гідність, називаючи «недотепа», «курка» — як наодинці, так і при інших людях (в тому числі при дорослих і однолітків);
  • давати їм дуже складні завдання і висловлювати невдоволення тим, що вони не впоралися;
  • чіплятися до дрібниць і шукати помилки в будь-якому виконаному завданні;
  • постійно пригадувати, що дитина зробила не так в минулому — з приводу і без приводу.

Як підняти самооцінку та впевненість у собі

Підвищення самооцінки — справа складна, але приємна. Зазвичай її потрібно підвищувати, щоб:

  • відчувати себе більш впевнено;
  • поліпшити настрій;
  • успішно будувати кар’єру і особисті відносини;
  • вигравати конфлікти і суперечки.

Зазвичай для підняття самооцінки корисно відвідати психолога або почитати книги:

  • Шеррі Аргов «Хочу стати стервом»;
  • Наталія Правдіна «Я люблю себе»;
  • Лууле Виилма «У злагоді з собою»;
  • Айн Ренд «Джерело»;
  • Віктор Франкл «Сказати життю «так», «Людина у пошуках сенсу»;
  • Луїза Хей «Мудрість жінки».

Список книг про самооцінку великий, але якщо ви хочете спробувати самостійно підвищити собі самооцінку, то дотримуйтесь наступних правил:

  • Шукайте компанії, в яких можете знайти підтримку. З вдячністю приймайте від людей поздоровлення, подарунки, допомогу, компліменти.
  • Намагайтеся займатися тією справою, яка подобається.
  • Посміхайтеся собі і іншим людям, надайте їм різнобічну підтримку.
  • Відзначайте прогрес у своєму житті. Хваліть себе навіть за найменші успіхи, робіть собі подарунки.
  • Слідкуйте за тим, щоб у вашому житті було більше задоволень, відпочинку.
  • Не робіть для інших людей щось, якщо вам цього зовсім не хочеться.
  • Скачайте в інтернеті аутогенне тренування, в якій є фрагменти переконань про любов до себе.
  • Намагайтеся мислити позитивно і будь-яку ситуацію трактувати на свою користь.

Як бути з людьми з завищеною самооцінкою

Завищена самооцінка теж погано. Згадаймо королів. Як підвищували самооцінку королям? Для цього використовувалися такі прийоми:

  • до них з дитинства зверталися по-особливому: Ваша Величність, Ваша Високість;
  • до них не допускали простих дітей;
  • з ними розмовляли дуже чемно, улесливо;
  • перед ними стояли на колінах дорослі, старі;
  • їм не сміли суперечити;
  • їх спосіб життя був завжди «на висоті»: палац, самі дорогі, розкішні одягу, предмети, їжа.

І який результат? Королі виростали образливими, мстивими, не терплять заперечень людьми. Вони часто вміли правити тільки силою або хитрістю. Звідси така велика кількість насильства над королями, палацових переворотів.

Деякі королі вміли стати хорошими менеджерами. Серед таких виділяється Петро I. Він відрізнявся адекватною самооцінкою, умів розмовляти з простими людьми, і з «важливими персонами».

Але справа не тільки в королях. Людей із завищеною самооцінкою дуже багато в реальному житті. Їх видно по пихатості, зарозумілості. Вони завжди зарозумілі. Поради вони дають зверхньо, найчастіше вибирають повчальний тон.

Оточуючим зазвичай дуже важко з такими людьми. А от самі ці люди можуть досить довго і не відчувати дискомфорту.

Якщо вони викриті владою, якщо у них достатньо знань і зв’язків, щоб підкорити оточуючих, то вони можуть відчувати себе цілком комфортно.

Проте і у них трапляється збій. Найчастіше, це якісь проблеми зі здоров’ям, з кар’єрою, в особистому житті. Такі люди раптом починають розуміти, що у них вже не вистачає сил бути вище інших: вони потребують підтримки, опори, і тому їм потрібно знайти спільну мову з іншими людьми на основі взаєморозуміння, взаємовиручки. А це значить, їм доведеться опуститися до рівня простих смертних. Але зробити це не так-то просто.

Процес зниження самооцінки є дуже болючим і неприємним. Він набагато болючіше, ніж процес підвищення самооцінки, де людина з кожним днем почуває себе краще, впевненіше в собі.

Навпаки, коли «король» починає відчувати себе більш вразливими, гірше, нижче інших людей, то йому стає дуже погано. Раскоронованная особа відчуває сильну образу, розчарування, а після цього часто впадає в депресію, алкогольну залежність. Але якщо людині вдається видертися з образи на весь світ, то він стає дуже сильною людиною. Допомогти в той може психологія, віра.

Втім, найчастіше люди із завищеною самооцінкою є проблемою для оточуючих. Спілкування з ними являє великі труднощі. Ось кілька порад для спілкування з такими людьми:

  • Не перечьте їм у відкриту. Намагайтеся виправити їх у формі питання: «А що якщо зробити по-іншому?»
  • Запитуйте їх думку, щоб вони відчували себе авторитетними людьми: «А як ви думаєте?»
  • Дякуйте їм за участь, щоб підтримати: «Спасибі вам за те, що ви згадали цей випадок»
  • Просіть у них підтримки, щоб вони відчували свою значимість
  • Якщо потрібно їм заперечити, то спочатку похваліть їх, а потім заперечте: «Ви абсолютно правильно сказали. Але що якщо спробувати зробити по-іншому?»
  • Вживайте слово «ми», щоб об’єднається з ними: «А давайте ми з вами спробуємо…»
print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: