Мова — це саме те важливе явище, без якого людина не може жити і існувати. Виник мову ще в глибоку давнину, коли первісні люди, намагаючись передати свої думки, почуття і емоції, малювали малюнки на скелях, де намагалися зобразити все те, що їм необхідно було сказати і розповісти співрозмовнику або племені.
Подолавши всі еволюційні зміни, мову став таким, яким ми його сприймаємо зараз, якими користуємося в сучасному світі, щоб передавати інформацію. Варто лише замислитися, щоб було, якщо людина не міг реалізувати своє право — володіти рідною мовою. Напевно, багато хто з тих досягнень і відкриттів, наявні у нас на сьогоднішній день, були б просто не досконалі і не відкриті.
Наша рідна мова — це частинка народу, який оточує нас, це частинка сім’ї, де народжується і росте людина, це частинка, насамперед, кожного з нас. Моя рідна мова — це російська, і я цим дуже пишаюся. Саме на цьому, рідною для мене мовою, говорить самий великий і сильний народ світу. Звичайно ж, він відрізняється від тих мов, які оточують нас в інших країнах. Так, наприклад, наголос у ньому рухливе, але зате, скільки слів зібрано в моїй рідній мові!
Та й складно не любити ту мову, який був впитан нами з молоком матері, і на якому говорили такі російські письменники, як Пушкін, Лермонтов, Чехов, Достоєвський та багато інших. Звучний, багатий, мелодійний і красивий, рідна мова змушує слухати його і захоплюватися. Адже для всього, що існує в цьому світі, в моєму рідному мові знаходяться слова, які влучно зазначають і підкреслюють достоїнства предмета або явища.
Останнім часом російська мова стала змінювати свій склад, з’явилося дуже багато запозичених слів, сленги. Але я сподіваюся, що навіть це не перешкодить моєму рідному мові і далі бути таким яскравим і барвистим. Нам, носіям цієї мови. Залишається лише подбати про те, щоб зберегти його і збагатити новими словами і виразами.