Розповідь у
повісті ведеться від імені 50-річного Петра Андрійовича Гриньова, який
згадує той час, коли доля звела його з ватажком селянської
повстання Омеляном Пугачовим.
Петро ріс в сім’ї
небагатого дворянина. Освіти хлопчик практично не отримував – сам він
пише, що тільки до 12 років з допомогою дядька Савельича зміг «вивчитися
грамоті». До 16 років він вів життя підлітка, граючи з сільськими хлопчаками і
мріючи про веселого життя в Петербурзі, так як був записаний в сержантом
Семенівський полк ще в той час, коли його матуся була вагітна ним.
Але його батько вирішив
по-іншому – він відправив 17-річного Петрушу не в Петербург, а в армію «понюхати
пороху», в Оренбурзької фортеці, давши йому наставляння «берегти честь змолоду». Разом
з ним у фортецю відправився і його вихователь Савельіч.
На під’їзді до
Оренбурга Петруша і Савельіч потрапили в буран і заблукали, і тільки допомога
незнайомця врятувала їх – він вивів їх на дорогу до житла. В подяку за
порятунок Петруша подарував незнайомцю заячий кожух і пригостив вином.
Петруша приїжджає на
службу в Білогорську фортецю, зовсім не схожу на укріплене спорудження. Всі
військо фортеці становить кілька «інвалідів», а в якості грізної зброї
виступає єдина гармата. Керує фортецею Іван Кузьмич Миронов, не
відрізняється освітою, зате дуже добрий і чесний чоловік. По правді
кажучи, всі справи у фортеці веде його дружина Василиса Єгорівна. Гриньов близько
сходиться із сімейством коменданта, поводячи з ними багато часу. Спочатку його
другом стає і офіцер Швабрин, службовець цієї фортеці. Але незабаром
Гринев і Швабрин сваряться через те, що Швабрин невтішно відзивається про дочку
Миронова – Маше, яка дуже подобається Гриневу. Гриньов викликає Швабрина на
дуель, під час якої отримує поранення. Доглядаючи за пораненим Гриневым, Маша
розповідає йому, що коли-то Швабрин просив її руки і отримав відмову. Гриньов
хоче одружитися на Маше і пише листа до батька, просячи благословення, але батько на
такий шлюб не згоден – Маша безприданниця.
Настає жовтень
1773 року. Миронов отримує лист, у якому повідомляється про донського козака Пугачову,
выдающем себе за покійного імператора Петра III.
Пугачов зібрав уже велике військо з селян і захопив кілька фортець.
Білогірська фортеця готується до зустрічі Пугачова. Комендант збирається
відправити дочку в Оренбург, але не встигає цього зробити – захоплена фортеця
пугачевцами, яких жителі села зустрічають хлібом-сіллю. Всі службовці
фортеці взяті в полон і повинні принести присягу на вірність Пугачову. Комендант
відмовляється скласти присягу, і його вішають. Гине і його дружина. А ось Гриньов
несподівано виявляється на волі. Савельіч пояснює йому, що Пугачов – це той
самий незнайомець, якого Гриньов колись подарував заячий кожух.
Незважаючи на те, що
Гриньов відкрито відмовляється присягати Пугачову, той відпускає його. Гриньов
їде, але в фортеці залишається Маша. Він хвора, а місцева каже попадя
всім, що вона її племінниця. Комендантом фортеці призначений Швабрин,
яка присягнула Пугачову, що не може не турбувати Гриньова. Опинившись в
Оренбурзі, він просить допомоги, але не отримує її. Незабаром він отримує від Маші
лист, в якому вона пише, що Швабрин вимагає, щоб вона вийшла за нього
заміж. Якщо ж вона відмовиться, він обіцяє розповісти пугачовцями, хто вона така.
Гриньов разом з Савельичем їдуть у Білогорську фортецю, але по дорозі потрапляють в
полон до пугачовцями і знову зустрічаються з їх ватажком. Гриньов чесно
розповідає йому, куди і навіщо він їде, і Пугачов несподівано для Гриньова вирішує
допомогти йому «покарати кривдника сироти».
У фортеці Пугачов
звільняє Машу і, незважаючи на те, що Швабрин розповідає йому правду про неї,
відпускає її. Гриньов відвозить Машу до своїх батьків, а сам повертається в
армію. Виступ Пугачова провалюється, але Гриньов теж заарештований – на суді
Швабрин говорить про те, що Гриньов є шпигуном Пугачова. Його засуджують
до вічного заслання в Сибір, і тільки візит Маші до імператриці допомагає домогтися
його помилування. А ось сам Швабрин відправлений на каторгу.