Пушкін і Байрон

Знайомство Пушкіна з творчістю Байрона відбулося влітку 1820 року, хоча твори великого англійського романтика з’явилися в російській друку п’ятьма роками раніше, коли в журналі «Російський музеум» була поміщена стаття про байроновском «Корсарі». А автор книги «Початковий період байронізму в Росії» в. І. Маслов повідомляв, що ім’я англійського поета набула в нашій країні велику популярність ще з 1810 року.

Безумовно, нове ім’я в літературі не пройшло повз увагу великого російського поета. У своїх листах і статтях він згадує всі «східні поеми» Байрона, «Чай л ьд Гарольда», «Шильонського в’язня». Цікаво, що в 1821 році, закінчуючи роботу над «Кавказьким бранцем», Пушкін починає вивчати англійську мову, для того щоб оцінити багатство і барвистість байронівського слова. Про інтерес Пушкіна до творчості англійського поета свідчать і його статті про Бойроні, в яких російський поет підсумовує свої роздуми про його творчому методі.

У незакінченому уривку «Про драми Байрона» Пушкін зазначав оригінальний талант автора «Чайльд Гарольда», «Гяура» і «Дон Жуана» і висловлював своє розуміння поетичних творів: «Байрон кинув однобічний погляд на світ і природу людства, потім відвернувся від них і занурився в самого себе. Він представив нам привид самого себе. Він створив себе вдруге. Врешті-решт він зрозумів, створив і описав єдиний характер (саме свій), всі, крім деяких сатиричних витівок, розсіяних в його творіннях, відніс до цього похмурого, могутньому особі, настільки таємниче чарівному». Як бачимо, Пушкін мав чітке уявлення про характери героїв Байрона і цінував їх «таємничу пленительность».

Зіставляючи творчість Байрона і Пушкіна, слід враховувати, що Пушкін аж ніяк не наслідувач Байрона — він надихався Байроном як поет». Дослідник В. М. Жирмунский писав: «Поет запозичує не ідеї, а мотиви, і впливають один на одного художні образи, конкретні і повні реальності, а не системи ідей»,

Вважається, що завдяки впливу Байрона Пушкін першим у російській літературі став писати на східну тему. Дійсно, дані твори зближують способи передачі обома поетами особливостей східного колориту. Подібна подібність можна пояснити схожістю звичаїв гірських народів. Інакше можна проводити паралель і з творчістю Лермонтова, стверджуючи, що останній наслідував, наприклад, у своєму «Кавказькому пленнике» і Байрону, і Пушкіну. На мій погляд, східна тема зацікавила Пушкіна з тієї причини, що під час південного заслання він сам міг спостерігати природу Кавказу і звичаї східних народів. Ця тема була новою для європейської літератури. На прикладі Байрона Пушкін побачив, що екзотика відкриває нові можливості для поетичного відтворення дійсності. У листах поета, де ім’я Байрона згадується постійно, Пушкін відзначає, що той ніколи не описує країн, яких не бачив власними очима. У листі до Гнедичу, в якому Пушкін повідомляє про завершення поеми «Кавказький бранець», відчувається відгомін суперечки про те, наскільки самостійно цей твір: «Я поставив мого героя в одноманітних рівнинах, де сам прожив два місяці — не-де височать у далекій відстані один від одного чотири гори, галузь остання Кавказу». Як бачимо, для Пушкіна величезне значення мало відповідність написаного реальної дійсності. Він не міг копіювати Байрона, не побачивши на власні очі описуваної дійсності, не відчув її серцем.

Не можна заперечувати той факт, що творчість Байрона вплинуло не тільки на вибір тим Пушкіним для своєї творчості. У творах великого російського поета розрізняються основні риси нової романтичної поезії, зачинателем якої був Байрон. Дія у творах цього літературного напряму розвивається навколо певної драматичної сцени, навколо одного героя, основна увага автора зосереджена на внутрішньому житті героя, його душевний конфлікт, в композиції об’єднані лірична і драматична стихії.

Поет-романтик ніби ототожнює себе зі своїм героєм шляхом емоційного участі в його вчинках і переживання. Композиція подібного твору немов складена з уривків: автора не цікавлять якісь реалістичні побутові подробиці, в центрі його уваги виявляються найважливіші епізоди життя героя або події, в яких він грав головну або значну роль. Так, у передмові до «Гяуру» Байрон писав, що це оповідання, зміст якого складено з «розрізнених уривків», а Пушкін повідомляв Дельвигу про «Бахчисарайському фонтані»: «Це нескладні уривки. «

Зближує поетів і стихія народного слова. Байрон, відчуваючи потреби своїх сучасників для вираження нових форм, створив нову мову, близьку до народної. Роль Пушкіна в становленні російської літературної мови, заснованої на народній стихії, неоціненна. Поет дуже трепетно ставився до рідної мови і навчав інших: «Вслухуйтеся в простонародне прислівник. — ви в ньому можна навчитися багато чому, чого не знайдете в наших журналах».

Звістка про смерть англійського поета відгукнулася болем і глибокою скорботою в серці російського поета. В російській глушині, в Михайлівському Пушкін присвятив своєму побратиму по перу безсмертні рядки, в яких порівнював могутність духу Байрона з морською стихією:

Твій образ був на ньому означаючи,

Він духом створений був твоїм:

Як ти, могущ, глибокий і похмурий.

Як ти, нічим не приборкаємо.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: