Професійна деформація особистості


Професійна деформація особистостіЄ така штука — професійна деформація особистості. Приміром, моя подружка-ресторатор не може розслабитися в ресторані, оскільки завжди бачить, десь накосячілі офіціант, де кухар, а де дизайнер інтер’єру. Ще є знайомий пластичний хірург, який уникає нічних клубів, і кілька філологів з алергією на Фейсбук. А взагалі прикладів набагато більше — майже кожен знайомий може розповісти чимало цікавого на цю тему…

Стоматолог, який, розмовляючи зі знайомим, може раптом сказати: а вам трієчку лікувати треба… Редактор, у якого починає сіпатися око, коли він бачить у тексті дефіс замість тире. Журналістка, яка, спілкуючись з претендентом її людиною, ловить себе на тому, що проводить інтерв’ю. Івент-менеджер, який по своїй волі придумує друзям розваги на зразок романтичної поїздки в Париж — мало не з таймінгом та кошторисом. Юрист-міжнародник, втратив здатність читати художню літературу — тільки спеціальну. Продовжувати можна нескінченно. Є приклади смішні, а є досить сумні. Часом професіонали віддають собі звіт в тому, наскільки їх деформує професія, а часом цього навіть не помічають. Надто умовною стає грань між професійними особливостями і рисами характеру, між діловим і особистим, між написом на візитці і власною індивідуальністю.

Як лікувати професійні деформації і чи потрібно взагалі намагатися це робити? Для початку непогано було б усвідомити, як саме професія впливає на ваше Я. А в тому, що вплив існує, можна не сумніватися. Неважливо, що за професія — офісна або творча, а може, така спеціальність як «дружина», «мати», «батько». У будь-якому випадку накладається відбиток. Добре, якщо цей відбиток збігається з вашими відбитками пальців, але якщо всі друзі і родичі в один голос твердять: ти так змінився, коли став тут працювати… Можливо, це якраз той випадок, коли до думки оточуючих варто прислухатися. А ще краще — постаратися розібратися, до чого це думка зводиться.

Що стосується мене, то я як письменник і журналіст постійно помічаю неохайність в текстах — в соцмережах, в листуванні, в журнальних статтях і в рекламних повідомленнях. Пропущені коми і коми зайві, надмірно громіздкі словесні конструкції і неправильне використання слів… А оскільки текстів у моєму житті дуже багато, то стан дискомфорту, випробовуване мною, скажімо так, перманентно. Звичайно, до всього звикаєш, але до особливо лякає перлам звикнути не можна. На жаль, ця деформація не тільки іноді впливає на мій настрій, але і позначається на спілкуванні з іншими людьми. Для мене безграмотний співрозмовник схоже нечупара, який прийшов на зустріч в м’ятих штанах, несвіжій сорочці і з чорними півмісяцями під нігтями. Думаєте, я вередую? Ні, я ще все пом’якшую!

Найчастіше професійна деформація призводить до того, що людина гостро реагує на речі, які крім нього мало хто помічає. Така собі принцеса на горошині, ось тільки горошини у всіх різні, виявивши джерело алергії, постарайтеся знайти адекватне ліки. Тим, хто починає сіпатися від графоманською писанини, можна порадити читати більше класики. Якщо не можеш розслабитися на вечірці в клубі, тому що бачиш всі огріхи в організації, влаштуй свою власну хом-паті, без дратівливих нестиковок. Будучи поліграфістом, в будь-якій книзі помічаєш прикрий шлюб, вирушай в букіністичний магазин — старовинному фоліанту подібні моменти лише додають харизми…

Всі супергерої з коміксів не тільки упиваються своєю суперсилою, але і страждають із-за неї. Тому що великі можливості — це ще й велика відповідальність. Але ви ж не захочете відмовитися від своєї суперсили з-за тих незручностей, які вона приносить?

Автор: Антон Фрідлянд

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: