Піком творчості Булгакова став його роман “Майстер і Маргарита”. Головна тема роману – самотність, самотність головних героїв: Майстра, Маргарити і Пілата.
Головний герой – Майстер, намагався донести до людей необхідність віри, пошуку істини та любові, однак люди зайняті задоволенням лише дріб’язкових потреб, а не самого головного і душевного.
У романі є шлях, який повторює Майстер – це Ісус, який у свій час так само як і майстер був відкинутий. Була відкинута правда, яку він намагався донести людям і яку він проповідував. Однак за тиском сил зла Майстер виявляється не здатним боротися, тим самим відрікається від істини.
Самотність Майстри ставлять на одні терези з самотністю Понтія Пілата. Здавалося б, у останнього є все для щастя: гроші, слава, сила, влада і т. д. ці речі і повинні спонукати оточуючих його людей до спілкування з ним, однак він все ж самотній.
Не випадково автор зіставляє сьогоднішній день і далеке минуле. У пошуках істини Булгаков бачить вічне блукання і прагнення людини, проте за два тисячоліття людство не виросло… розуміння істини. Кожен, хто хоч дещицю наближається до її розуміння, мимоволі стає вище натовпу, що неминуче веде до самотності.
Самотність Пілата – це не тільки доказ того, що він знехтував совістю і переступив закон вищий. Він став вище, але в той самий момент перегородив собі шлях до Бога. Маргарита має іншу сторону, її серце вимагає любові, чистої любові і вічної, піднесеної любові. Вона знаходить ту саму любов, заповнює собою душу Майстра.
Істина, в розумінні Ієшуа – царство добра і справедливості, заради якого він приносить себе в жертву. Любов – безмежна доброта, готовність на самопожертву. Продавши душу дияволу, Маргарита так само принесла жертву в ім’я своєї любові.
Чим більше на землі стане людей, здатних на самопожертву заради кохання, тим швидше ми прийдемо до “царства істини і справедливості”.
Саме в пошуку істини, у боротьбі добра зі злом письменник вбачає сенс людського існування, автора турбує те, що люди не зради.
Роман закінчується тим, що автор висловлює надію на те, що люди все-таки знайдуть спокій, за допомогою істини, яку неодмінно знайдуть.