Почнемо з того, що в розповіді Максима Горького “Челкаш” виступають два головних героя – Гришка Челкаш – старий травлений морський вовк, завзятий п’яниця і спритний злодій, і Гаврило – простий сільський хлопець, бідняк, як і Челкаш.
Я вважаю, що спочатку образ Челкаша сприймався мною як негативний: п’яниця, злодій, весь обірваний, кістки, обтягнуті коричневою шкірою, холодний хижий погляд, хода, немов політ хижої птиці. Це опис викликає деякий огиду, неприязнь. Зате Гаврило, навпаки, широкоплечий, кремезний, засмаглий, з великими блакитними очима, його погляд довірливий і добродушний, в ньому були простота, бути може, навіть наївність, додавали родзинки його образу. Гіркий зводить двох своїх героїв лицем до лиця, ось вони знайомляться і йдуть на спільну справу – злодійство. (За те, що Гришка втягнув Гаврила в свої справи, Челкаша можна сміливо назвати негативним героєм). Але в ході їх спільного промислу складається негативна думка про Гавриле: він боїться, проявив слабкість: схлипував, плакав, і це викликає неприязнь до хлопця. Відбувається як би зміна ролей: Челкаш з негативного героя перетворюється в позитивного, а Гаврило навпаки. Тут видно прояви справжніх людських почуттів у Челкаша: йому було прикро брехати, хлопчику. Він, злодій, пристрасно любив море, цю безкрайню, вільну, могутню стихію, це почуття очищало… його від життєвих проблем, на морі він ставав краще, багато роздумував, філософствував. Гаврило ж позбавлений усього цього, він любив землю, селянську життя. Однак Челкаш теж пов’язаний з землею, пов’язаний потім багатьох поколінь, пов’язаний спогадами про дитинство. Гаврило народжував в старому морському вовкові жалість, він його жалів і сердився на себе за це.
Головною проблемою позитивного героя є те, що він занадто добрий, не кожен би віддав зовсім чужій людині всі гроші, нехай навіть зароблені нечесним трудом, з-за яких він ризикував своїм життям, свободою. Причому Гаврило сильно зачепив самолюбство (а Челкаш був дуже самолюбивим) Челкаша, він назвав його непотрібною людиною, нікчемним, він (Гаврило) не цінує і не поважає людину, який зробив йому добро. Крім того, він жадібний, мало не вбив людину із-за грошей, за зайву копійку готовий душу продати. Челкаш ж, незважаючи на свій розгульний спосіб життя, на те, що він злодій і гуляка, відірваний від усього рідного, не втратив почуття розуму, почуття совісті. Він дійсно радий, що не став і ніколи не стане жадібним, низьким, не пам’ятає себе з-за грошей, готовим удушиться з-за копійки.
Отже, головним ідеалом життя Челкаша завжди була і назавжди залишиться свобода, широка, безкрайня, потужна, як морська стихія.