Про мужність

Сьогодні Православна Церква святкує пам’ять святого великомученика Георгія Побідоносця. який став уособленням мужності і стійкості у перенесенні страждань за віру Христову. Яке значення мужності в житті чоловіка? Чого чоловік має право боятися, а чого ні? В яких випадках йому треба змиритися і йти в бік, а в яких – вплутуватися в бійку або бій? Ці питання кореспондент порталу ” Православіє. Ru поставив священикам Олександру Новопашину і Костянтину Татаринцеву, а також майстер рукопашного бою Андрію Кочергіну.

Олександр Дейнека. Оборона Севастополя

“Мужність – це жертовність”

Протоієрей Олександр Новопашин

Протоієрей Олександр Новопашин, настоятель Олександро-Невського собору р. Новосибірська, срібний призер Кубка світу з пауерліфтингу 2013 року:

– Насамперед, мужність – це не зухвальство, не зухвалість, не вміння підпорядковувати собі і навіть не лідерство в якомусь позитивному сенсі цього слова. Багато лідери, які зуміли в певних умовах повести за собою людей, в критичній ситуації перетворювалися в трусів і бігли без оглядки, залишаючи напризволяще тих, хто їм вірив. Мужність – це жертовність. Як істинна любов завжди жертвенна, так і мужність, тому воно – частина цієї любові. Мужність – чеснота, а чеснота завжди наповнена високою духовністю. Чоловік. який піклується про свою сім’ю, незважаючи на труднощі, – мужня людина. Чоловік, заступається за слабких, знедолених, незважаючи на наслідки, особливо, якщо вони для нього неприємні, здійснює мужній вчинок. Чоловік, в будь-яких умовах тримає слово, проявляє мужність. Чоловіком, який всупереч всьому долає страх, керує мужність. Чоловік, готовий життя своє покласти “за други своя”, здійснює священний подвиг любові і мужності.

Але не треба називати людину боягузом, коли їм опановує страх. Страх притаманний людській природі. Це свого роду захисна реакція організму, яка командує: “Зупинися, не вплутуватися, біжи!” Немає нічого поганого в тому, що людина боїться. Погано, коли людина йде на поводу у страху, коли страх починає підганяти людиною, робить його своїм рабом. І це є гріховний стан, тому що, за словами преподобного Іоанна Лествичника, боязкість є дитячий вдача в старій пихате душі. Тобто страх, з яким людина не може і не хоче боротися, призводить до остраху як навичці, який є вже вияв марнославства.

Однак є і страх-чеснота – страх Божий, коли людина, щоб не згрішити і не засмутити свого Творця, кожен свій крок звіряє зі своєю совістю – голосом Бога в серці своєму. Це рятівний страх. Якщо страху Божого ні – справа погано: така людина, навіть якщо і безстрашний… інших справах, – безрозсудна, а чоловік, який втратив розум, губить свою безсмертну душу.

На рахунок того, як слід чинити в окремих випадках: змиритися чи вплутатися в бійку, я відповім словами святителя Філарета: “Гребуйте убт ворогами Божими, вбивайте ворогів Вітчизни, любите ворогів ваших”. Ось так і треба поступати.

“Мужність – перша з чеснот,
Без якої всі інші нездійсненні”

Андрій Кочергін, майстер рукопашного бою, засновник стилю та ідейний натхненник російської школи карате “Коі але Такинобори Рю”:

– Слова “мужність” і “чоловік” – однокореневі. Мабуть, мужність – визначальний для чоловіка якість, і саме воно є перша з чеснот, без якої всі інші нездійсненні!

Чоловіка, та й взагалі будь-якої людини, не повинен охоплювати сором за те, що він відчуває страх перед Господом. Адже це не що інше, як побоювання образити людину своєю неміччю Улюбленого Батька.

Змиритися чи боротися? Упокорюються перед Богом, а підкоряються, програвши і потрапивши в полон. Ось і запитайте своє серце: хто і що перед вами – воля Божа чи підступи князя світу цього, відбуваються за Божим допустом з боягузтва, немочі і маловір’я. І боріться завжди, прочитавши перед тим Ісусову молитву, щоб вигнати сумніви!

“Мужність – сила, приборкана розумом”

Священик Костянтин Татарінцев

– Будь-який чоловік повинен до кінця відповідати своєму покликанню і проявляти мужність. Мужність – це сила, приборкана розумом. Справжній чоловік зобов’язаний ставати на захист слабкого, володіти благородством і чеснотою.

Всякий страх, крім страху Божого, руйнує людину. Однак страх Божий дає людині силу і благородство: це не те почуття, яке відчуваєш, наприклад, перед отруйною змією, а той стан душі, коли боїшся втратити увагу і любов Божу. Інший страх робить людину слабкою, забирає в нього силу й змушує бути рабом тих обставин, яких він боїться.

Православному християнину потрібно розуміти, що таке смирення. Адже смирення – це не аморфна податливість обставинами, але мир з Богом. Коли воїн, поклавшись на Бога, біжить в атаку і кричить “ура!”, у цей момент він – можливо, самий смиренна людина, тому що вибрався з окопу і побіг назустріч смерті, покладаючись на волю Божу, яка може захистити стражденного. Втім, Господь може попустити людині терпіти зло до кінця своїх днів і не відгукуватися видимим чином на несправедливість. Тому смирення – це адекватна поведінка у відповідності з волею Божою. А воля Божа може в одному випадку змусити тебе бути активним борцем, а в іншому – піти в молитву і терпіти все до кінця.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: