Пришвін Комора сонця – короткий зміст

В селі біля міста
Переяславль-Залеський залишилися сиротами двоє дітей. Їхня мати померла від хвороби,
а батько загинув під час Великої Вітчизняної війни – так Митраша і Настя
залишилися одні. Вони жили дуже дружно і, як дорослі, вели самі своє господарство.
Настя, наслідуючи матері, вставала рано вранці і робила всі справи по дому. А
Митраша, навчившись у батька робити дерев’яний посуд, постачав нею всіх сусідів.
Сусіди теж допомагали дітям, чим могли.

Одного разу зібралися Настя
і Митраша в ліс за журавлиною. Знали вони, що найсолодша журавлина з’являється в
лісі навесні – вона зимує під снігом, і як тільки сходить сніг, її можна багато
набрати на галявинах, які є самими справжніми сховищами сонця. Ось і
вирушили діти в ліс в квітні. Згадали вони про палестинку, де журавлини
стільки, що можна збирати її, не сходячи з місця. Йшли вони разом по стежині в
лісі, поки не набрели на розвилку. Тут Настя пішла за доброю стежкою, по
якої минуло вже багато народу, а Митраша повернув на ледь помітну стежку, так
як орієнтувався по компасу. Митраша взагалі зібрався в ліс, взявши з собою все
необхідне – не дарма називали його люди «мужичок у мішечку». Було у нього з
собою і мисливську рушницю.

А в лісі на старій
займанщиною лісника жила собака Травичка. Лісник Антипьич помер, і залишилася Травичка
одна. Тоскно їй було одного у лісі, від того й вив вона часто. Почув виття
Травички вовк Сірий поміщик. Взагалі-то раніше багато було вовків у лісі, навіть
викликали спеціальну бригаду, яка займалася знищенням звірів. Тільки не
змогли мисливці вбити Сірого Поміщика – надто хитрим був цей величезний вовк.
Пішов вовк на виття Травички, почувши здобич. І схопив він її, вона ще повий
небагато. Тільки побачила Травичка зайця і погналася за ним.

А Митраша йшов по ледве
помітною стежкою, помітивши, що з кожним кроком його нога провалюється, а на місці
сліду виступає вода. А ще помітив Митраша, що там, де ступав осіб,
росте трава білоус. Пішов Митраша по цій траві. Тільки вирішив все ж таки згорнути
з стежки, так як побачив, що стежка обходить одну чисту галявину, і з’являється
знову відразу ж за галявинкою. Вирішив Митраша, що треба йому перетнути цю галявинку –
так він непогано скорочує собі шлях. А це була Сліпа Елань. Елань – це
справжнє болото, і на таких галявинах зазвичай видно воду і ростуть болотні
рослини. А Сліпа Елань була страшним місцем, тут загинуло багато людей, так
як виглядала вона, як звичайна лісова поляна. Зробив Митраша крок, провалився по коліна, сіпнувся, і ще більше
загруз. Добре, що здогадався схопити рушницю і кинути його плазом, за це він і рушницю
тримався.

Тим часом Настя
знайшла палестинку, на якій було багато журавлини. І так вона захопилася збиранням
ягід, що забула про все на світі. Тільки побачивши змію, скрикнула Настя і
згадала про Митраше. Почув цей крик і Митраша, крикнув у відповідь, але крик його
вітер поніс у бік.

А Травичка бігла по
лісі і відчула слід людей. На розвилці слід ділився на два. Побігла Травичка за
тому сліду, від якого пахло їжею і знайшла Настю. Дівчинка сиділа, опустивши
голову. Подивилася вона на собаку і відвернулася. А Травичка знову відчула зайця і погналася
за ним. Гнала вона його прямо до Сліпої Елан. І тут вона зупинилася на місці,
побачивши людину. Людина теж побачив її і покликав по імені. Поволі почала
собака наближатися до людини, а Митраша боявся, що та від надлишку почуттів
кинеться до нього і тоді вони разом потонуть. Коли собака була близько, Митраша
схопив її за задні лапи, та від переляку вскочила і висмикнула його з драговини. «Йди
до мене, моя Затравка» (саме таке ім’я дав їй спочатку Антипьич) – покликав він, і
собака з радісним вереском кинулася до нього. Потім вона згадала про зайця і
погнала його до людини, який став її господарем. Але саме там же, де і
мисливець, сховався Сірий Поміщик,
він вискочив з-за куща, і Митраша, забувши про зайця, вистрілив у нього впритул.
Незабаром на звук пострілу прибігла і Настя.

А люди в селі вже
почали турбуватися – дітей дуже довго не було. Зібралися вони йти в ліс на
пошуки, а з лісу назустріч їм вийшли Митраша з Настею і Травичкою. Митраша
розповів їм, що вбив Сірого Поміщика. Не повірили спочатку дорослі мисливці,
що хлопчик зміг вбити такого запеклого звіра, і пішли в ліс, де і знайшли
вбитого вовка.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: