Приклад справжньої людини

ПРИКЛАД СПРАВЖНЬОЇ ЛЮДИНИ ( відгук про книгу П. Ф. Нилина “Жорстокість” ) І фантастичну чесність З собою носили, як квиток. Павло Коган. Колись Максим Горький висловив цікаву думку: “Люби – ті книгу. Вона научи? вас поважати людину і самих себе”. Книги – мої найкращі друзі. Про що тільки не дізнаєшся з них! Але в останні роки мене все більше цікавить тема справжньої людини, який не хоче пристосовуватися до того в житті, що він не приймає, який в будь-яких умовах залишається людини – ком. Подобаються нам чи ні ідеї Овода або Павки Корчагіна, ми в жодному разі не можемо не захоплюватись силою духу э?их людей, їх залізною волею, як не можемо не дивуватися стійкості і мужест – ву молодогвардійців, або дивовижній наполегливості Дмитра Лопат – кіна, винахідника з роману Ст. Дудинцева “Не хлібом єдиним”, або ?вердости у виконанні наміченої мети Сані Григор’єва з “Двох капітанів” Ст. Каверіна. Але сьогодні мені хочеться поговорити про героя, який не су – крейда впоратися з брудом життя і волів уй?и з неї зовсім, щоб не забруднитися, не поступитися совістю. Він з тих лю – дей, на смерть яких поэ? сказав: Нещадна вульгарність ні тіні Покласти не встигла на ньому. Ставай перед ним на коліна, Прикрашай його кучері вінком! Це Венька Малишев з повісті П. Нилина “Жорстокість”. Так, це той герой, про вчинок якого можна сперечатися, можна якого – нувати його в малодушності, невміння подолати труднощі. Але його чесністю не можна не захоплюватися. Веньку отделяю? від нас багато років, але він зрозумілий і дорогий мені. Він принадлежи? до тих людей, які подобаються як-то відразу і заставляю? вірити в себе. Напевно, тому, що вони предель – але чесні. Його молода енергія, бездоганна душевна чистота, суворість, вимогливість до себе даю? уявлення про героя революційного часу. Але хіба э?и якості не потрібні нам? Хіба не украшаю? вони моїх сучасників, яких ми вважаємо героями? Малишев працював у карному розшуку. Ця професія завжди небезпечна, а на початку 20-х років тим більше. Венька дуже люби? свою роботу, віддає їй усі свої сили. “Венька був рішучим, хи? – рим і навіть грубим. коли вимагали обставини”. Таким його знали багато. Але мало хто знав, що він буває і застенчи – вим, нерішучим, що їм руководи? чисте, високе представ – лення про моральність у відносинах з людьми,… чи то навіть спійманий банди?. Він хотів, “щоб життя наше була чистою, як джерело”. Головне завдання працівника карного розшуку він поні – малий інакше, ніж начальник і ті співробітники, які не бачать злочинця людини, считаю?, що їх справа лише суворіше наку – мовити, що мораль у відносинах із злочинцями не потрібна. Малишев вери?, що багатьох можна виправити, хоче довіряти лю – дей. Одного разу на комсомольських зборах він защи?ил хорошого хлопця Сашка Єгорова, і того залишили в комсомолі. Дуже інте – ресно, що згодом Саша теж прийшов у карний розшук і став героєм іншої повісті Нилина “Випробувальний термін”. Але важко жити Веньке з такими поглядами на життя серед людей, які не понимаю? душевного благородства. Кілька місяців він розмовляв, сперечався, спілкувався з бандитом Лазарем Бау – киным, ненавидевшим нову владу. Нарешті той повірив йому, на – чал допомагати в пошуках банди, відчув потребу стати людиною, готовність понести покарання за минуле. Але коли невловиму банду з допомогою Лазаря зловили, самого Баукина ве – ду? в ?юрьму під конвоєм. Выходи?, що Венька його тільки обма – нывал, щоб дізнатися, де банда, а так “комісари” його за чоло – століття не считаю?. Венька не може перенести такої ганьби, та – кою безчесності. Він говори?: “. ви краще видайте мені інші очі, щоб я зміг дивитися на вас і на все і не соромитися”. І з э?им ?у? ж збігся інший удар. Як ставився Венька до лю – бімою дівчині! Його пристрасна, безкорислива любов до Юлі Маль – цево змушує нас страждати і переживати разом з ним. Але виходить так, що випадково його лист до неї потрапляє в руки безсовісної людини Якова Узєлкова, який запевняє, що Юля сама віддала йому книгу з листом. Так бездушність і наклеп зламали Веньку. Він загинув, як гинули до нього інші “неволь – ники честі”. Рік тому я прочитав э?у повість, взявши книгу в бібліотеці – ке. Не так давно, коли я був у дідуся, я випадково знайшов у його шафі книжку з автографом Павла Нилина. У ній вміщено дві повісті. Я знову запоєм перечитав “Жорстокість”, щоб назавжди залишити в душі образ Веньки, і був страшенно радий продовжити знайомство з Олександром Єгоровим, героєм повісті “Випробувальний термін”, таким же чесним і совісним юнаків, як і Венька Ма – лышев.

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам