Ромашов, будучи підпоручиком
з плацу, повертався додому. Він вирішив сьогодні нікуди не ходити, так як вирішив не
набридати. Він любив посидіти в гостях досить таки до пізна, але сьогодні він
пішов додому. Гайнан сказав, що пані прислала йому листа. Вони вже давненько обманювали її чоловіка і
зустрічалися таємно.
У нього з’явилося відразу
від отриманого листа, і він все-таки вирішив дійти до Ніколаєвих. Пан
Миколаїв був зайнятий своїми справами. Він давно хотів поступити в академію, але не
хапала знань здати іспити. Шурочка, його дружина, йому в усьому допомагала.
Олександра сиділа з Ромашовым
і розмовляла з ним з приводу нового закону, який давав дозвіл на
поєдинки в арміях. Шурочке здається, що вони необхідні, адже інакше неможливо
вирішити проблему з шулерами, один з таких людей був Арчковский або інший
Назанского, який був серйозним п’яницею.
Ромашову здавалося, що вона
незаслужено звинуватила Назанского, адже цей громадянин розуміє, що таке
любов і те, що вона дається не кожному. Але чоловік ненавидів Назанского так як
коли він робив Олександрі пропозицію, яку вона відкинула.
Ромашов прообщался з
Олександрою досить довго, поки все не розійшлися по спальнях. Незабаром Ромашов
порвав стосунки з коханкою, але їй це було не по душі і вона стала загрожувати
помстою. Він не переживав тільки з-за того, що і крім неї бажаючих на ньому
отъиграться було достатньо. Ромашов вважав , що бійки унтерів недоречні, і
заперечував проти таких дій і навіть обіцяв подати рапорт Сільві.
Але з часом ставало
все ще жахливіше, мало того що його здавна недолюблювала начальство, але і навіть буфетник
не давав йому сигарети в борг. У нього починалася депресія через самотності, шаленої
нудьги і відношення до служби.
Одного разу йому прийшов лист, в
якому Олександра запрошувала його на їх обопільні іменини. Він зайняв невелику
суму грошей у Рафальського. Недовго думаючи він зайшов і купив непоганих духів і
прибув до них на пікнік. Пікнік був веселим але йому радості це не додавало.
Періодично Ромашов і
Олександра торкалися один до одного, але не показували цього. Після свята
Ромашов вирішив усамітнитися, але за ним пішла Шура. Вони сіли на траву. Вона
сказала, що досить сильно по ньому нудьгує, а він у відповідь почав цілувати її.
Визнання в любові з її
сторони було звичаєм, але після цього вона, не соромлячись, сказала, що він
досить жалюгідний і їй необхідно він нього відмовитися. Олександра попросила більше не
приїжджати до них в маєтку.
Навесні відбувався огляд
армії. Командир провідав роти, але був дуже незадоволений. І лише п’ята, під
командуванням Стельковского, йому припала до вподоби.
Але для Ромашова найгірше
було попереду. З якихось причин під час огляду, він відчув себе частиною
гігантської сили. І надихнувшись своєї почитаемостью, він не помітив, як
зрушився від центральної частини. Він був
зганьблений.
Але на цьому все не
закінчилося, т. к. пізніше у нього відбулася розмова з Ніколаєвим, який
зажадав більше не з’являтися у нього на порозі. Убитий горем, він зустрів
Хлєбнікова, якого вже давно ніхто не приймав всерйоз.
Хлєбніков розповів, як з
них звертаються і те, що він би хотів себе вбити так як далі так жити не
має сил.
Ромашов пошкодував його і
спробував надихнути нещасного. До Ромашова дійшла дивна думка, що всі
вони такі, у кожного своє горе.
Його відставка дала йому
можливість зануритися в свої думки, і він зміг зрозуміти, що це йому дуже
подобається. Він визнав для себе, що всього кілька покликань можуть існувати
саме для нього. Серед них була наука з мистецтвом і можливість поглинено
займатися фізичною працею.
Пізньої весни у Осадчого в
роті покінчив з життям солдат опинився повішеним. І командир почав
непробудно пити. У Шлейферше де продовжилося пияцтво, розгорівся скандал. Один з присутніх тут Бек-Агамалов
накинувся на людей з шашкою.
Ромашов побачив Миколаєва
сидів з Осадчевым,один з яких вдав, що не помітив його. Осадчий
вирішив поговорити про померлого, і висловлювався вкрай нецензурно, у що втрутився
Ромашев. Миколаїв озлобился на нього, але Ромашов встиг остудити його запал.
Відбувся офіцерський суд
Миколаєва та Ромашова, при якому було попрошено не згадувати ім’я дружини
Миколаєва. Суд визнав, що примирення неможливе.
Ромашов майже весь час до
поєдинку був у Назанского. Останній відмовляв стрілятися.
В кінці дня він побачився з
Олександрою , яка благала його не відмовитися від дуелі, і те, що в будь-якому
разі її чоловік не потрапить в академію. Але вона дуже просила, щоб ніхто не був
поранений і чоловік згоден з цим.
У складеному офіційно
рапорті було повідомлено полковому командиру від штабс-капітана Діца подробиці про
відбувся поєдинок між Миколаєвом і Ромашовым. По команді супротивники зійшлися у поєдинку
якому порудчик Миколаїв справив вогонь по подпоручику Ромашову і потрапив останньому в живіт смертельно поранив його і Ромашов по закінченню семи хвилин загинув
від внутрішньочеревний втрати крові. Так само був прикладений акт огляду молодшим
лікарем р. Знойка.