Жив цар Киркоус, і був у нього дядько Лазар. Син князя, Еруслан Лазаревич, десять років був вигнаний із царства. Його незвичайна сила приносила під час ігор з однолітками одні біди: кого він возьм?т за руку – тому руку вирве, а кого за ногу – того ногу выломает. Заблагали князі і бояри: “нам жити в царстві, або Ерусланов”. І сказав Еруслан розладнаному батькові: “Не сумуй, батюшка, вели поставити для мене біля моря палати кам’яні, буду там жити один”. Одного разу його самота порушив старий конюх батька, який дізнався, що юнак засмучений тим, що не може підібрати собі улюбленого коня, бо ніякий кінь витримати його вагу не в змозі. Конюх
Втішив молодця і обіцяв допомогти йому. На наступний ранок він прижене до берега ціле стадо, а попереду буде самий жвавий жеребець, його-то і повинен зловити Еруслан. Юнак впорався з цим і дав своєму доброму коню ім’я – віщий Араш.
І вирішив Еруслан перевірити над?жность свого нового друга, і виїхав у чисте поле назустріч великої раті. Це була, як виявилося, рать царя Киркоуса і в її лавах батько Еруслана. Вийшла рать на бій проти Данила, князя Білого, грозящегося взяти в полон Киркоуса і все його царство. Еруслан розбив вороже військо, а Данилу, взмолившегося про помилування і обіцяв не тримати надалі зла на царя Киркоуса, відпустив живим. Киркоус просить вибачення у Еруслана за вигнання його з свого царства, вмовляє залишитися у нього на службі і обіцяє дати йому в нагороду “до половини царства свого і державу”. Еруслан великодушно не пам’ятає причин?нного йому Киркоусом зла, але відмовляється залишитися в його царстві, обіцяючи, коли знадобиться, прийти на допомогу цареві. Від нагороди він також відмовився, кажучи: “Государ-цар! Одне з двох: або домогтися користі, або богатирської слави”.
Від’їхавши від царства Киркоуса, Еруслан побачив побиту велику рать Феодула-змія. Переміг її князь Іван, руський богатир, добивається руки дочки Феодула. Захотілося Ерусланов помірятися силою з першим російським богатыр?м. З’їхалися вони в чистому полі, вдарив Еруслан богатиря копь?м проти серця тупим кінцем і звалив з коня на землю. Стало шкода Ерусланов вбивати Івана, і мовив він: “Ми не вороги, а захотіли з тобою потішитися, і плеча свого випробували, будемо ж відтепер братами”. Вони побраталися і поцеловалися. Незабаром Еруслан перемагає Феодула-змія і выда?т заміж його донька-царівну за князя Івана. З їхньої розмови Еруслан дізнається, що десь у полі кочують дві царівни, у яких навіть служниці краше дружини Івана, і що є людина хоробріше Еруслана і звуть його Івашко – Біла поленица. Він стереж?т індійські кордону, і ніхто ще там проїхати не зумів.
Еруслан подосадовал і став думати, що йому робити: чи шукати тих двох царівен, або битися з Ивашкой, або поїхати до батька та матері чолом ударити. Вирішивши, що батьки в розлуці з ним постаріли, а царівни і Івашко – Біла поленица від нього не підуть, він поїхав до батьків. Він застав царство Киркоуса разор?нным і, ледь розшукавши там одну людину, дізнався від нього, що вже третій рік пішов з тих пір, як віроломний князь Данило Білий завоював все царство, а самого Киркоуса, батька Еруслана і дванадцять богатирів взяв у полон. Заплакав Еруслан при цій звістці і… пошкодував, що повірив підступному Данилові.
Поїхав він на коні своєму Араше у володіння Данила і пробрався в темницю, в якій сиділи полонені з виколотими очима. Від батька Еруслан дізнався, що вони можуть прозріти, якщо помажут очі свіжою печінкою і гарячою кров’ю Зел?ного царя. Живе той цар на море, і ніякої богатир не може його здолати. Зажурився Еруслан тому, що був він ще молодий і недосвідчений, але, помолившись Спасу, сів на коня і відправився на пошуки Зел?ного царя. З допомогою дівчата-чарівниці, котра звернулася до птаха, він його знайшов. В дорозі Ерусланов зустрічається говоряча голова хороброго богатиря, загиблого при битві з Зел?ным цар?м. Вона дала Ерусланов меч і навчила, як вбити Зел?ного царя. Убивши царя, взявши його печінка і гарячу кров, Еруслан повернувся в царство Данила Білого. Він навів його до в’язниці, де перебував цар Киркоус, і той його удар про землю до смерті. Потім Киркоус, батько Еруслана і дванадцять богатирів, помазавши очі, прозріли. Жорстоко розправившись зі своїми недругами і подбавши про тих, хто був до неї добрий, Киркоус повернувся у своє царство і, влаштувавши його краще колишнього, зажив у ньому безтурботно.
Еруслан ж поїхав у чисте поле козакувати. Минуло багато днів, і він опинився на індійському кордоні. Сторож її Івашко – Біла поленица обурився появою прибульця і викликав його на бій. “Два богатиря в полі не живуть” – і вбив Еруслан Івашко. В Індійському царстві Еруслан чудовисько знищує про трьох головах, що мешкало на озері, пожиравшее кожен день по людині і назавтра підготовка
Зжерти царську дочку. На дні озера Еруслан знайшов дорогоцінний камінь, якого не було на всій індійської землі. В нагороду за вбивство чудовиська цар віддає за Еруслана заміж свою дочку. В першу ж шлюбну ніч Еруслан, однак, залишає дружину, дізнавшись, що в сонячному місті живе царівна її набагато красивіше. Він відправляється на пошуки нової красуні, велівши дружину, якщо у неї народиться син, надіти йому на руку здобутий ним у озері дорогоцінний камінь.
Прибувши в сонячне місто, Еруслан зажив з красунею царівною. Дружину свою він забув, а між тим вона народила сина і назвала його також Ерусланом. Хлопчик ріс таким же богатыр?м, як його батько. Коли йому виповнилося дванадцять років, він хотів “потішитися царською потіхою”, але “добрих пологів царські діти і великих князів” стали плюндрувати його і називати незаконним сином. Він поскаржився матері, і та пояснила йому, чий він син і куди поїхав батько. І вибравши собі доброго коня, осідлавши його і взявши в руку булатное спис, поїхав Еруслан Ерусланович на пошуки батька.
Приїхав він до сонячного міста, став на мосту і свиснув богатирським голосом. Його батько сказав царівні: “Не простий чоловік крикнув, свиснув сильний богатир”. І приготувався до бою. Озброївшись списами, з’їхалися богатирі. Син схопився за копь? батька, рука його оголилася – і Еруслан по каменю впізнав сина. І покинув Еруслан Лазаревич свою красуню-царівну, і з сином своїм приїхав в Індійське царство до законної дружини. Подарував індійський цар Ерусланов половину свого царства. Син же, Еруслан Ерусланович, поїхав в чисте поле гуляти-козакувати на доброму коні, віщого Араше, шукати царів і королів, і сильних богатирів, і відважних людей. Захотів заробити собі славу і честь.