П’ять днів завірюха заносила снігом хутір. В одному будинку
важко хвора дитина. У нього був жар, він метався в гарячці, і весь час
просив червоні постоли. Мати бідкалася від безпорадності – хутір був відрізаний від
міста через хуртовини, чоловік був у від’їзді, а доктор не приїде в таку негоду.
Незабаром у хату увійшов Нефед і приніс соломи для печі. Він
поцікавився станом дитини і коли почув, що він у маренні вимагає
червоні постоли, зрозумів, що треба йти в Новосілки за 6 верст, купити постоли і
зробити їх червоними за допомогою фуксину. Так він і зробив і, незважаючи на завірюху,
відправився за постолами.
Підійшов обід, а потім і вечір, а Нефед все не повертався.
Мати зробила висновок, що він залишився на ночівлю і з’явиться на наступний день.
У дитини раніше був жар, і він продовжував просити
червоні постоли. Мати молилася та просила Господа допомогти її дитині.
Всю ніч хуртовина не вщухала, а коли настав світанок, біля
хати почулися голоси, хтось під’їхав до хати і постукав у вікно.
Це мужики з Новосілок привезли труп Нефеда, закляклого в
снігу. Вони їхали з міста, заблукали і довго плутали, а на світанку потрапили в
великі сніги десь в луках разом з конем і раптово побачили в заметі чиїсь
ноги, взуті у валянки. Розгребли сніг і дізналися жителя сусіднього хутора. Це їх
і врятувало, вони зрозуміли, що потрапили в луки хутора, який знаходиться на горі.
У Нефеда за пазухою знайшли дитячі постоли і пляшечку з
фуксином.