Ленський – романтик, ідеаліст. Він поетизує свою кохану Ольгу, дружбу з Онєгіним, та й взагалі життя, яку бачить тільки в ідеальному світі. Він приємний у спілкуванні, догідливою з дамами і вільно тримається з чоловіками. Навчання в Німеччині корінним чином вплинула на його світогляд. Його голова переповнена філософськими догмами німецького романтизму, у яких він не думає сумніватися. Своїм покликанням він бачить поезію, своєю музою обрав кохану. Однак він не володіє достатньою проникливістю, тверезістю і хоч якимось життєвим досвідом, тому не помічає легкого нерозсудливості, недалекого розуму Ольги і свої дуже посередніх, наслідувальних віршиків, сприймаючи їх як цілком серйозна літературна творчість.
У Ленського багато життєвої енергії, палке уяву і захоплене ставлення до світу, він веселий і гармонічний. Ще не до кінця дозрілий, він по-дитячому запальний, безпосередній і твердо переконаний у своїй правоті щодо всякого питання і по-дорослому серйозний у своїх намірах, сміливий в рішеннях.
Онєгін, його повна протилежність, позбавлений всякого ідеалізму, його холодний розум, скоріше, песимістичний і саркастично негативно налаштований. Він, на відміну від Ленського, переситився навколишнім світом, його мало що хвилює і зворушує, він насилу знаходить джерела задоволень, а то і зовсім страждає від сірості життя. Отримавши в дитинстві уривчасті знання з різних областей,… він продовжив навчання вже на балах і прийомах, навчився вмілому мистецтву спілкування з дамами, мистецтву спокушання, дотепної світській бесіді і придбав тонкий смак і вміння розпізнавати новомодні тенденції.
Цей життєвий досвід, хоч і вельми специфічний, сформував його характер і світогляд. Він не здатний захоплюватися кокетками, бачачи їх напускную серйозність і порожнечу, не може захоплюватися життям, знаючи, як навколо багато брехні і облуди. Все це призвело до абсолютної лінощів тіла і розуму, до повного байдужості до всього на світі, жорстокість і холодність серця.
Здавалося б, як два таких різних молодих людей могли стати хорошими друзями.
Чому вони подружилися? Можливо, настільки різні погляди на життя давали величезне поле для обговорень і суперечок, а вони, як відомо, збираючись вечорами, затримувалися допізна в розмовах. Сприяв напевно і вузький сільський коло спілкування. З ким ще поговорити в глушині, чим же ще зайняти вечірній час. При цьому обидва молодих людини в силу своєї молодості мали загальну потребу – потребу міркувати і думати, неважливо романтичні це думки Ленського або зарозуміло глузливі погляди Онєгіна. Знайти співрозмовника, здатного зрозуміти про що ти говориш, заперечити або погодитися з тобою, не менш важливо, а то й важливіше, ніж знайти свого однодумця.