“Порівняння Обломова і Штольца” твір

Характери головних героїв в романі Гончарова “Обломов” виключно вірно і талановито зображені автором. Якщо завдання художника – вихопити і вловити життєву суть, недоступну розуміння обивателя, то великий російський письменник впорався з нею блискуче. Його головний герой, наприклад, уособлює ціле суспільне явище, назване в його честь “обломовщиною”. Не менш варта уваги феноменальна дружба Обломова і Штольца, двох антиподів, які, здавалося б, повинні були непримиренно сперечатися один з одним або навіть зневажати один одного, як часто буває в спілкуванні абсолютно різних людей. Однак Гончаров йде проти стереотипів, пов’язуючи антагоністів міцною дружбою. Протягом усього роману спостерігати за відносинами Обломова і Штольца не тільки необхідно, але й цікаво читачеві. Зіткнення двох життєвих позицій, двох світоглядів – ось головний конфлікт у романі Гончарова “Обломов”.

Відмінності Обломова і Штольца знайти неважко. По-перше, в очі кидається зовнішній вигляд: Ілля Ілліч – огрядний пан з м’якими рисами обличчя, пухкими руками, повільними жестами. Його улюблений одяг – просторий халат, який не сковує рухів, як би захищає і гріє людини. Штольц – підтягнутий, стрункий. Постійна активність та ділова кмітливість характеризують його практичну натуру, тому жестикуляція у нього смілива, швидка реакція. Він завжди одягнений належним чином, щоб обертатися у світі та виробляти належне враження.

По-друге, у них різне виховання. Якщо маленького Іллюшу батьки, няньки та інші мешканці Обломовки пестили і плекали (він ріс зніженою хлопчиком), то Андрій був вихований у строгості, його батько навчив вести справу, надавши йому самому пробивати собі дорогу. Штольцу, в підсумку, не вистачило батьківської ласки, яку він шукав в будинку свого друга. Обломов, навпаки, був дуже обласканий, його батьки розпестили: він не придатний ні до служби, ні до праці поміщика (турботи про маєток і його прибутковості).

По-третє, відрізняється їх ставлення до життя. Ілля Ілліч не любить суєти, не витрачає зусиль на те, щоб догодити суспільству або хоча б втрутитися в нього. Багато засуджують його за лінощі, але лінь це? Я вважаю, що ні: він – нонконформіст, який чесний до себе і до оточуючих людей. Нонконформіст – це людина, що відстоює своє право вести себе не так, як прийнято в сучасному йому суспільстві…. Обломов мав сміливість і стійкість мовчки, спокійно дотримуватися своєї позиції і йти своєю дорогою, не розмінюючись на дрібниці. У його манері тримати себе вгадується насичене духовне життя, яку він не виставляє на соціальну вітрину. Штольц на цій вітрині живе, адже миготіння в хорошому суспільстві завжди приносить вигоду ділкові. Можна сказати, що у Андрія не було іншого виходу, адже він – не пан, його батько заробив капітал, але сіл у спадок йому ніхто не залишить. Йому з дитинства навіяли, що він сам повинен заробляти собі на життя, тому Штольц пристосувався до обставин, розвиваючи спадкові якості: наполегливість, працьовитість, соціальну активність. Але якщо він такий успішний за сучасними мірками, навіщо Штольцу потрібен Обломов? Від батька він успадкував зацикленість на справах, обмеженість практичного людини, які відчував, а тому підсвідомо тягнувся до духовно багатому Обломову.

Вони тяглися до протилежності, відчуваючи нестачу тих чи інших властивостей натури, але не змогли запозичити один у одного хороших якостей. Жоден з них так і не зміг зробити Ольгу Іллінську щасливою: і з одним, і з іншим вона відчувала незадоволеність. На жаль, це і є правда життя: люди рідко змінюються в ім’я любові. Обломов намагався, але все одно зберіг вірність своїм принципам. Штольца теж вистачило тільки на залицяння, а після почалася рутина спільного побуту. Таким чином, в любові проявилося схожість Обломова і Штольца: вони обидва не зуміли побудувати щастя.

В цих двох образах Гончаров відбив суперечливі тенденції в суспільстві того часу. Дворянство – опора держави, але окремі його представники не можуть брати участь в його долі хоча б тому, що це пішло і дрібно для них. Їх поступово витісняють люди, які пройшли сувору життєву школу, більш вмілі і жадібні Штольцы. Вони не мають тієї духовної складової, що потрібна для будь-якої корисної роботи в Росії. Але й апатичні поміщики не врятують становища. Мабуть, автор вважав, що злиття цих крайнощів, якась золота середина – єдиний шлях до досягнення добробуту Росії. Якщо розглядати роман з таким кутом, виходить, що дружба Обломова і Штольца – символ об’єднання різних громадських сил заради спільної мети.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: