Пріоритети Пушкіна не були визначені приблизно до тридцятирічного віку. Читати вірш “Поет” Пушкіна Олександра Сергійовича – це значить разом з ним поринати в роздуми про пошук себе і про своє призначення.
Вірш було написано в 1827 році. Дослідники творчості Олександра Сергійовича вважають, що воно грунтується на фактах його біографії. Зимово-весняний період Пушкін провів у Москві, з головою пірнувши в світську столичне життя. Свята і прийоми забирали у нього чимало часу, за перо він практично не брався. Але вже в червні Пушкін перебирається в рідне Михайлівське, де знову починає творити. Твір “Поет”, яке проходять на уроці літератури у 5 класі, з’явилося вже в першому посланому ним з села листі. Незабаром воно було видано “Московським вісником”.
Головною темою… вірша є історичне призначення поета. Людина, наділена творчим даром, на думку Пушкіна, не має права жити для себе. Будучи в якійсь мірі пророком, учителем, він повинен доносити до людей свою точку зору, нести їм світло істини. Поезія є для нього священної жертвою, літературний дар – святий лірою. Поет – не володар дум, він слуга покровителя мистецтва Аполлона. І гріш ціна тому стихотворцу, який не користується своїм даром. Він, на думку Пушкіна, нікчемніший за всіх “дітей незначних світу”. Пізніше тему “священного творчості” підняв у своїй “Чарівну скрипку” Н. Гумільов.
Текст вірша Пушкіна “Поет” можна назвати пристрасним. Друга частина твору присвячується ейфорії, спричиненої творчістю. Воно повністю змінює героя, піднімає його над мирськими забавами та марною суєтою.