Герой поеми – Василь Тьоркін знаходиться на фронті.
Для нього це вже друга війна, вперше він потрапив на фронт під час Фінської
війни. Тьоркін згадує, як із загоном
вони проходили через село, де жив їхній командир. Дружина командира нагодувала
солдат. Ранок село залишилася в німецькому полоні, а загін пішов.
Потім Тьоркін
розповідає про переправу через річку. По плотам ведеться вогонь противника. Тьоркін
допомагає залишився взводу переправитися на інший берег. Одного разу Тьоркін налагоджував
зв’язок. В укритті він виявив німецького офіцера, вбив його, але сам отримав
поранення. Танкісти доставляють героя в медичну частину.
Вийшовши звідти, Тьоркін
приєднується до своєї роти. Тьоркін бере у танкістів гармонь і грає спочатку
сумну, а потім запальну мелодію. Танкісти залишають гармонь в подарунок героєві поеми.
Потім Василь Тьоркін б’ється з німцем в рукопашній сутичці перемагає. З
розвідки він доставляє до командування мови.
Навесні у Тьоркіна виходить збити
літак з гвинтівки, за це він нагороджується орденом. В бою за одне село Тьоркін
отримує важке поранення. Після госпіталю знову повернення в роту, а там
виявляється є новий Тьоркін по імені Іван. Вони навіть посперечалися між собою, але
старшина повідомляє, що у кожної роти буде свій Тьоркін. Починається наступ
військ, Тьоркін проходить через своє рідне, вже звільнене село. Попереду
дорога на Берлін. Вже на території
Німеччини описується лазня, російські солдати паряться, серед них виділяється
солдат-весь в шрамах, балакучий. Про нього кажуть – як Тьоркін.