Я думаю, що подвиг – це такий вчинок, який людина робить, долаючи себе заради якоїсь вищої мети.
Іноді вважається, що людина в першу чергу потребу в їжі, даху, безпеці, продовженні роду. Але ще для нього дуже важливо, щоб його поважали, і щоб він сам міг себе поважати. І часом буває так, що людина нехтує усіма біологічними потребами, наприклад, безпекою, щоб продовжувати поважати себе. Звичайно, на таку силу духу здатні не всі. Тільки людина з достатньо зрілою особистістю, з високим рівнем моральності може проявити всі свої можливості у важкій ситуації.
Наприклад, хтось тоне або гине на пожежу. Один при цьому в розгубленості стоїть поруч, а інший кидається у вогонь або у воду, рятувати тіла людини, роблячи це, деколи ціною власного життя.
Бувають подвиги випадкові, коли людина раптово, під дією критичної ситуації проявляє мужність і самовідданість, так як розуміє, що зараз все залежить від нього. А буває, що все життя людини стає одним великим подвигом. Прикладом може служити життя Катерини Михайлівни Бакуніної, сестри милосердя, героїні двох воєн – Кримської війни 1855 року, де вона подавала приклад терпіння і мужності при героїчній обороні Севастополя, і російсько-турецької війни 1877 року, під час якої вона керувала всією роботою сестер милосердя на Кавказі. Інше, мирний час, вона присвятила розвитку земських лікарень – що в умовах нескінченних епідемій також було героїзмом. А скільки знає історія героїв-вчених, які добували цінні знання для людства, часом жертвуючи своїм здоров’ям та життям!
Перші польоти в космос теж були подвигом – адже техніка була ненадійна, надто мало було відомо про умовах польоту.
Життя часто створює умови для подвигу. Здійснювати його, – кожен вирішує сам. І все ж тільки мужня людина може називатися Людиною.