Олексій Олексійович
Іванов повертається з війни. По дорозі, на одній зі станцій, герой знайомиться з
Машею. Два дні вони їдуть разом, ще двоє діб Іванов проводить у рідному для
Маші місті. Прощаючись з дівчиною, він цілує її.
Через день Олексій
Олексійович прибуває в своє місто. На
вокзалі його зустрічає дванадцятирічний син Петрушка. Вони підходять до рідного
дому, Іванов зустрічається зі своєю дружиною Любов’ю Василівною. Маленька дочка
Настя не пам’ятає батька і плаче. В сім’ї відчувається ніяковість,
чоловік і дружина відвикли один від одного. Любов Василівна розповідає, що з дітьми
приходить грати Семен, друг сім’ї.
Іванов починає підозрювати чоловіка в зраді. Увечері між ними
відбувається відверта розмова. Дружина зізнається, що з Семеном у неї нічого не
було, але одного разу вона зблизилася з інструктором райкому. Любов Василівна
намагається переконати чоловіка, що про цьому зв’язку вона жаліє і любить тільки його. Іванов нічого не хоче розуміти, він повідомляє,
що планує піти з сім’ї.
Вранці він
йде на вокзал, збирається їхати до тієї самої Маші. Коли Петрушка зауважує, що
батька немає, він одягає Настю і веде її з собою. Олексій Олексійович сідає в
поїзд, він проїжджає повз свого рідного дому. Вдалині він зауважує фігурки двох
дітей. Петрушка поспішає за поїздом і тягне за собою сестру. Іванов тут же
стрімко виходить з вагона. Він виявляється на тій самій піщаній доріжці,
за якою йшли услід йому рідні діти.