На думку китайських дослідників, історію народу можна вивчати за змістом як народних, так і авторських пісень. З цим думкою не можна не погодитись, оскільки українська пісня, яка своїм корінням сягає в сиву давнину, – це геніальна поетична біографія нашого народу. У всі часи людського буття пісня в Україні була органічною часткою людського життя, невичерпним джерелом наснаги, завершеного творінням генія народу, дивом з див світу. Життя кожної людини починається з пісні, яка ллється з материнських вуст. Ніжні, задушевні мамині пісні супроводжують весь людський рід.
Серед народних пісень найбільш відомі історичні та обрядові. Історична пісня була в кривавих січах, в походах, усіма шляхами козацької слави. Мандрувала вона молочними шляхами. Відобразила важку долю, висловлюючи протест проти панщини та кріпацтва, солдатчини, приниження.
Обрядові пісні – романтично-піднесені колядки і щедрівки – поетичним словом прославляли трудової людини, отторгали його думки від буденних проблем. А навесні, коли все навколо оживало, коли краса природи турбувала чуйні молоді серця, над українськими селами звучали веснянки. У цих піснях об’єднувалася радість із тихим смутком. За весною наступало русальное неділю, а далі – підготовка до весілля. Дійшли до нашого часу і купальські і… жнивні пісні. Вони сповнені бадьорим настроєм, привабливістю, мріями про добробут, любов’ю до природи. Серед народних пісень турбують душу ліричні пісні, які супроводжують молодих під вінець. У них – відгомін сімейної радості, смуток за не сповнені мріями, нарікання на важку долю, журба за справжньою любов’ю.
Серед поетів-піснярів перше слово, безумовно, належить І. Франка, який з молоком матері звертаючись до себе любов, яка проявила себе у зрілій поезії. Поезії збірки каменяра “Зів’яла листя” привернули увагу композиторів і зазвучали на всю Україну “Червона калина, чого в лузі гнешся?”, “Чому являєшся мені у сні?”, “Ой ти, дівчино, з горіха зерно” та інші. Багато віршів М. Вороного теж покладено на музику. Його поезія ніколи не залишала читачів байдужими. Магія віршів Вороного не в словах, а в музичності кожної строфи, кожного рядка. Ця музичність, яка бентежить, захоплює, турбує. У поезії Сосюри В., все ніби звичайне, розмірене, традиційне. Оповідання пливе тихо, спокійно. А душа переповнюється незбагненним почуттям, аж дух захоплює, коли чуєш:
Так ніхто не кохав.
Через тисячі років
Лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
І земля прокидається рано.