Розповідь у
оповідання ведеться від першої особи. Автор згадує випадок із свого життя,
який стався, коли він був ще хлопчиком. Жив він тоді з бабусею в селі.
Одного разу бабуся відправила його в ліс за суницею, пообіцявши, що якщо він
набере повний туесок ягід, то вона привезе йому з міста пряник у вигляді коня з
рожевою гривою. Про таке пряник мріяли всі хлопці в селі, і, звичайно ж,
автор вирішив без ягід з лісу не повертатися.
В ліс він пішов разом
з дітлахами сусіда – Левонтия. Сусіди жили бідно, у них було багато дітей, а
ось зарплати господаря постійно не вистачало. В день зарплати дружина сусіда бігала
по всьому селу, повертаючи борги, а через кілька днів вже знову бігла
позичати. Але коли Левонтий отримував зарплату, в домі панували веселощі і починався
«бенкет».
Коли герой вже
набрав кілька склянок суниці, між дітьми Левонтия зав’язалася бійка –
старший син помітив, що інші не
збирають суницю, а їдять її. Під час бійки вони розсипали і ту суницю, яку
вже встигли зібрати, а потім вирішили відправиться на річку. І тут вони помітили, що
у героя ще залишилася суниця, тут же вмовивши і його з’їсти всі ягоди, що
він і зробив.
Тільки ввечері герой
згадав про те, що так і не набрав ягід. Уявивши, що йому скаже бабуся,
він не знав, що йому робити. І тут сусідський хлопчик порадив йому Санько
набрати в туесок трави, а зверху присипати її суницею – по вигляду можна
подумати, що туесок повний ягід. Так він і зробив. Приніс туесок бабусі,
яка його похвалила. Перевіряти ягоди вона не стала, щоб не пом’яти їх –
вирішила вранці везти туесок в місто, щоб продати там ягоди. Вийшовши на вулицю,
герой знову зустрів Санька, яким і розповів про те, що обман вдався. За
своє мовчання Санька зажадав калачі, які герой і поцупив з будинку. Вночі
він довго не міг заснути, згадуючи про те, як обдурив бабусю. Вранці він
прокинувся з твердим наміром тут же все розповісти, але запізнився – бабуся вже
поїхала в місто.
Відправившись на річку
з Санькою, герой побачив, як бабуся повертається додому в човні і загрожує йому
кулаком. Додому він повернувся лише ввечері, і тут же прошмигнув у комору, щоб не
зустрічатися з бабусею. Він лежав у кладовці і згадував маму, яка потонула в
річці, повертаючись на човні з міста, де теж продавала ягоди.
Вранці приїхав дід, який велів герою попросити вибачення у бабусі. Та
його, звичайно, довго лаяла, але в кінці кінців, пробачила, і потім навіть
розповідала всім сусідам про те, що він витворив. А пряник – коня з рожевою
гривою – вона йому в місті все ж купила.