Якщо говорити про Павла Івановича Чичикове то, мені здається, його цілком можна назвати геніальним бізнесменом. В цілях наживи він придумав план по скупці “мертвих душ”, за які можна було отримати якусь суму грошей. Його підприємницькі здібності розкрилися ще в дитинстві. Як-то раз він зліпив з воску снігура, пофарбував його, а потім вигідно продав. З цього випадку і почалася його трудова кар’єра.
Чичиков виріс у бідній дворянській родині, і весь час мріяв про багатство і статус у суспільстві. Він готовий був на все, лише б зайняти місце в суспільстві і мати багато грошей. Навіть у дитинстві Павлуша шукав шляхи заробітку, а отримані гроші відкладав і ніколи не витрачав, відмовляючи собі у всьому. Хлопчик ріс в тузі і смутку, він не грав разом з іншими дітьми, він весь час думав про те, як і на чому можна заробити.
Коли Чичиков виріс, то не гребував нічим заради просування по кар’єрних сходах. Одного разу він закрутив роман із дочкою… начальника і обіцяв одружитися. Однак коли він отримав бажану посаду, то і думати про весілля забув. Павло Іванович брав хабарі і крав казенні гроші, заради своєї дитячої мрії він був готовий на все. Він багато працював, навіть ночував на робочому місці, щоб його оцінили, помітили і можливо дали більш високу посаду з хорошою зарплатою.
З юних років у героя з’явилися підприємницькі здібності. У Чичикова справжній талант з продажу різних речей і вилучення прибутку. Ось і схему з “мертвими душами” він придумав сам, з метою наживи. Нехай у нього не завжди все виходить, але він все одно йде до своєї мети. Він готовий на все, лише б довести всім і собі, що він гідний більшого, ніж того, що він мав у дитинстві. Навіть, незважаючи на його підступність і легкодухість, Чичикова можна назвати природженим бізнесменом. Шкода, що свої здібності він використовував вкрай негідно, але у нього дійсно був талант, а цим не можна не захоплюватися.