Велика вітчизняна війна — скільки страждань і горя принесла вона нашому народу. Не обійшла вона стороною і наші місця. Десь тут, неподалік, також як і всюди у той суворий час, йшли запеклі бої: гуділи танки, летіли під укіс підірвані ешелони, падали і вибухали підбиті літаки, гинули солдати — захисники нашої Батьківщини. Вони були з різних куточків колишнього Радянського Союзу, можливо, ці люди до війни навіть і не знали про існування нашого краю. Але вони не ділили землю величезної країни на свою та чужу, бо і билися тут — далеко від тих місць, де вони народилися. Багато з них так і не повернулися у рідні краї, до своїх родин, а навіки залишилися лежати в нашій землі.
Але про них не забули.
Після війни були створені пошукові загони, які збирали останки загиблих героїв і ховали їх в одній спільній братській могилі. Згодом над такими могилами споруджувалися пам’ятники Невідомому Солдату, запалювався Вічний Вогонь. Такий пам’ятник є і в наших місцях, на ньому увічнено імена наших земляків, загиблих у ту війну. І не обов’язково їх тіла упокоїлися саме під цим обеліском, можливо, їх останки лежать в іншій братській могилі, яких у Східній Європі — незліченна безліч, і ці місця є священними для нашого народу.
Жодна з цих могил не покинута і не забута — на них як і раніше лежать живі квіти, проходять мітинги. І ми повинні пам’ятати про великий подвиг радянського солдата, вчиненого ним заради сьогоднішнього мирного неба і шанувати пам’ять загиблих героїв. Можливо, у цій братській могилі немає наших родичів, але ми не повинні їх ділити на своїх і чужих — адже вони не ділили на Батьківщину свою і чужу.