Життєві явища, які лягли в основу першої комедії Островського, були знайомі йому з дитинства. Він народився і виріс у Замоскворіччя-так називалася частина міста за Москвою-рікою, де здавна селилася купецтво і всякий простий люд: прикажчики, ремісники, дрібні чиновники.
Батько майбутнього драматурга — чиновник, який служив у суді,- сподівався, що його син стане адвокатом. У 1840 році Олександр Островський вступив на юридичний факультет Московського університету.
Серед професорів були блискучі, прогресивні вчені, друзі Герцена і Бєлінського. Юнак жадібно слухав їхні натхненні слова про боротьбу з неправдою і злом, співпереживання всьому людському, про свободу як про цілі суспільного розвитку. Але чим ближче знайомився він з законодавством і судочинством, тим менше подобалася йому кар’єра юриста.
Непреоборимо вабило до себе Островського мистецтво. Разом з товаришами він намагався не пропускати жодної цікавої вистави, багато читав і сперечався про літературу, пристрасно полюбив музику. У той же час він сам пробував писати вірші та оповідання. Вже з тих пір — і на все життя — вищим авторитетом у мистецтві для нього став Бєлінський.
Охоловши до занять в університеті, Островський залишив вчення. Кілька років, за наполяганням батька, він служив дрібним чиновником у суді. Тут майбутній драматург надивився людських комедій і трагедій. Не раз йому доводилося брати участь і в судових справах про зловмисних банкрутства. Перед молодим суддівським чиновником все повніше відкривався світ наживи, обману, свавілля і приниження.
Написані Островським в 40-ті роки статті, нариси, вірші свідчать про те, що різноманітні життєві враження переповнювали майбутнього драматурга. Остаточно розчарувавшись у судовій діяльності, Островський мріє стати письменником, щоб в живій, витонченій формі вимовляти свій суд над життям. Істинно народний письменник, на його думку, повинен добре знати свій народ, зійтися з ним коротше, зріднитися.
Островський обирає терені драматурга, так як драматична поезія ближче до народу, ніж усі інші галузі літератури.
Так готувалося поява комедії Свою люди — поквитаємось. Ця п’єса принесла Островському славу. Автора її назвали Колумбом Замоскворечья, а його комедію — купецькими Мертвими душами.
Твір драматурга-початківця привернуло увагу влади. На донесенні цензора Микола I накреслив резолюцію. марно печатано, грати ж заборонити.
Так двері театру були закриті перед Островським. Ім’я його занесли в списки неблагонадійних осіб, і драматург був відданий іод негласний нагляд поліції. У темних тайниках її завели чергова справа — справа про літератора Островського. А судове начальство запропонувало губернському секретарю Островському подати прохання про звільнення.