Творчість Олександра Івановича Купріна формувалося в роки революційного підйому. Йому все життя була близька тема прозріння простого російського людини який жадібно шукав правду життя. Всі свою творчість Купрін і присвятив раз розробці цієї складної психологічної теми. Його мистецтва, за висловом сучасників, була притаманна особлива пильність бачення світу, конкретність, постійне прагнення до пізнання. На ранньому етапі творчості Купрін випробував сильний вплив Достоєвського. Воно проявилося в оповіданнях “в Темряві”, “Місячної ночі”, “Божевілля”. Він пише про фатальні миті, роль випадку в житті людини, аналізує психологію пристрастей людини. У деяких оповіданнях того періоду йдеться про те, що людська воля безпорадна перед стихійною випадковістю, що розум не може пізнати таємничі закони, які керують людиною. Вирішальну роль у подоланні літературних штампів, що йдуть від Достоєвського, зіграло безпосереднє знайомство з життям людей, з реальною російською дійсністю.
Він починає писати нариси. Їх особливість в тому, що письменник зазвичай вів неспішну бесіду з читачем. У них було добре видно чіткі сюжетні лінії, просте і деталізоване зображення дійсності.
Перші творчі шукання Купріна завершилися найбільш великою річчю, яка відображала реальність. Це була повість “Молох”. У ній письменник показує протиріччя між капіталом і підневільною працею людини. Він зумів вловити соціальні особливості новітніх форм капіталістичного виробництва. Гнівний протест проти жахливого насильства над людиною, на чому заснований у світі “Молоха” промисловий розквіт, сатиричний показ нових господарів життя, викриття безсоромного хижацтва в країні чужоземного капіталу — все це ставило під сумнів теорії буржуазного прогресу.
У пошуках моральних і духовних ідеалів життя, які письменник протиставляв каліцтву сучасних людських відносин, Купрін звертається до життя бродяг, жебраків, спилися артистів, голодуючих невизнаних художників, дітей незаможного міського населення. Це світ безіменних людей, які утворюють масу суспільства. Серед них і намагався знайти Купрін своїх позитивних героїв. Він пише оповідання “Лідочка”, “Локон”, “Дитячий сад”, “У цирку” — в цих творах герої Купріна вільні від впливу буржуазної цивілізації.
Поетизуючи життя, необмежену сучасними соціальними культурними рамками. Купрін прагнув показати явні переваги “природної людини”, в якому він бачив духовні якості, втрачені в цивілізованому суспільстві (повість “Олеся”, де буржуй зустрічає дівчину, що виросла далеко від цивілізації і відрізняється безпосередністю і простотою).
У 1902 році Купрін задумує повість “Поєдинок”. У цьому творі він розхитував один з головних підвалин самодержавства — військову касту, в рисах розкладання і морального занепаду якої він показав ознаки розкладання всього соціального ладу. У повісті знайшли відображення прогресивні сторони творчості Купріна. Основа сюжету — доля чесного російського офіцера, якого умови армійської казарменої життя змусили відчути неправомірність соціальних відносин людей. Знову Купрін говорить не про видатну особистість, а про простому російському офіцерові Ромашове. Полкова атмосфера гнітить його, він не бажає перебувати в армійському гарнізоні. Він розчарувався в армійській службі. Він починає боротися за себе і свою любов. І загибель Ромашова — протест проти соціальної і моральної нелюдськості середовища.
У 1909 році з-під пера Купріна виходить повість “Яма”. Тут Купрін віддає данину натуралізму. Він показує мешканок публічного будинку. Вся повість складається з сцен, портретів і чітко розпадається на окремі деталі побуту. Однак у ряді оповідань, написаних в ті ж роки, Купрін спробував вказати і на реальні прикмети високих духовних і моральних цінностей у самій дійсності. “Гранатовий браслет” — розповідь про кохання. Так відгукнувся про нього Паустовський: це один з найбільш “запашних” оповідань про кохання.
В еміграції він пише роман “Жанет”. Це твір про трагічну самотність людини, що втратив Батьківщину. Це історія про зворушливу прихильність старого професора, який опинився в еміграції, до маленької паризької дівчинці — дочки вуличної газетярки. Емігрантський період Купріна характеризується відходом у себе.