Особливості конфлікту в п’єсі островського

У п’єсі Островського “Гроза” піднімається
проблема перелому суспільного життя,
події в 50-х роках XIX століття, зміни
суспільних підвалин, а також проблема поло-
вання і ролі жінки в сім’ї і суспільстві.
У п’єсі “Гроза” можна виділити несколь-
до конфліктів. З одного боку, показано
два укладу життя, старий, “домостроевский”
і новий, представлений молодим поколени-
їм. Тому можна сказати, що п’єса посвіт-
щена соціального конфлікту поколінь, де
нове наступає на п’яти старим, старе не
хоче поступатися новому. Взаємини не-
вестки і свекрухи, неволю жінки в купе-
чеський сім’ю теж можна розглядати як
частина соціального конфлікту. Але п’єса го-
раздо складніше, ніж це може здатися на
перший погляд. Адже Катерина бореться сама
з собою, конфліктують різні сторони її
особистості. Це духовний конфлікт. У цьому
щодо “Гроза” за своїм жанром близька
до трагедії. Спробуємо розібратися у всіх
цих конфліктах окремо.
Представниками старого часу, епохи
“Домострою” є Кабанова і Дикою. Вже
одні імена малюють характери цих людей. Ка-
банів – остання блюстительница “домост-
роевского” укладу в місті. Вона придержива-
ється старих порядків, поглядів і прагне
нав’язати їх своїм домочадцям: “…ніякого по-
рядка, попрощатися-то шляхом не вміють. Так
ось старовина і виводиться… Що буде, як
старі перемруть, як буде світло стояти, вже
і не знаю. Ну, та вже хоч те добре, що не
побачу нічого”. Кабаниха деспотична і своє-
вільна, вимагає повного підпорядкування собі.
І домоглася цього насамперед від власного
сина, який не наважується піти проти
волі матері. Її ще більше змушує дер-
тулитися за старий світ віра в те, що за гранич-
ламі Калинова твориться неймовірне, там
“просто содом”, люди в суєті один одного не за-
мріють, запрягають “вогненного змія” і сам
диявол ходить між них, ніким не помічений-
ний. Старих порядків дотримується і Ді-
кою. Для нього головне в житті – гроші і бо-
гатство, недарма він, розбагатівши, навіть городні-
чого може “потріпати по плечу”.
Кабанихе і Дикому протиставлений в
п’єсі Кулигин – людина прогресивних
поглядів, винахідник. Кожен з проти-
ників намагається відстояти свої ідеали. В ар-
сенале Дикого дике церковне марновірство.
Кулигин захищає своє людське достоїнства-
инство посиланнями на авторитет Ломоносова
і Державіна. Символічною в цьому відношенні
сцена спору Кулігіна з Диким. Якщо присмо-
третя до неї уважніше, то ми побачимо
в сперечаються не просто жадібного купця і та-
лантливого механіка-самоучку, але людини,
завзято відстоював патріархальні устої,
і особа, що намагається їх перекинути. З цієї
точки зору… ролі Кулігіна і Дикого дуже
важливі. У цьому полягає суть соціально-
го конфлікту.
Інший конфлікт – духовний. Він розви-
ється всередині головної героїні п’єси – Ка-
терины. Катерина зросла в світі, де царі-
любов, доброта, ніжність. Мати в Кате-
рини “душі не чула”. Дівчина ходила в
церква, слухала богомолок, жила в одинці-
нді з природою. Катерина вихована так, що
не може порушити моральні і нравствен-
ві закони, всяке відхилення від них приво-
дить її в сум’яття. З цього світу Катерина
потрапила зовсім в інше середовище, де людей за-
ботят інші цінності. Свекруха Катерини,
Кабаниха, робить вигляд, що її сім’я – обра-
зец благополуччя: її бояться і поважають неві-
синхроністка і син, Катерина боїться свого чоловіка.
Але насправді їй все одно, що відбувається-
дить в дійсності, для неї важлива толь-
до видимість. Старий уклад життя разру-
шується всередині самої Катерини. Велику
роль тут грає і Варвара – представ-
тельница молодого покоління, але носій-
п’ятниця інших поглядів, відмінних від поглядів
Катерини. Саме Варвара підбиває Кате-
рину на побачення з Борисом. Без Варвари
навряд чи Катерина зважилася б на це. Світ
Варвари влаштований набагато простіше, вона може
закрити на все очі. Дотримуючись цієї вельми уп-
рощенной моралі, Варвара не бачить нічого
негожого у зустрічах Катерини
з Борисом. Для Катерини ж зрада чоловікові
щось ганебне, вона в очі йому потім не
може дивитися. Але і Тихон, чоловік, не відпо-
няє її поняттями про ідеального чоловіка.
Чоловік – це опора, підтримка, володар. Ти-
хон не виправдовує очікувань Катерини.
Це розчарування призводить її до Бориса. Це
нове відчуття для Катерини – гріх, воно
народжує докори совісті. Якщо б вона зни-
жала жити в патріархальному світі, цього не
сталося б. Та й якщо б Тихон наполіг на
своєму і взяв її з собою, вона б забула про Бо-
рисі назавжди. Трагедія Катерини в тому, що
ця чистий, з високими моральними вимоги
ваниями натура не вміє пристосовуватися
до життя. Катерина не змогла жити далі,
порушивши один раз моральні закони “Домо-
ладу”. Замучена докорами совісті, вона при-
признається у всьому чоловікові, але і прощення чоловіка
не знаходить позбавлення від душевних страда-
ний. В цьому суть духовного конфлікту.
Таким чином, у п’єсі показано два ос-
основні конфлікту – соціальний і духів-
ний. Загибель Катерини доводить її мо-
ральное перевагу над “темним царст-
вмо” і неосвіченими людьми.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: