Мабуть, поняття “рідний край” закладається в людині з народження. Начебто нічого особливого в тій місцевості і немає, а ось все близьке, рідне. Навіть птахи і риби намагаються хоч коли-небудь повернутися в те місце, де вивелися. У чому ж полягає цей феномен? Адже у світі більше місцевостей з суворим кліматом, безводних, з різними природними катаклізмами, ніж “райських куточків”. Але більшість людей, хоч і люблять бувати в таких місцях”, віддають перевагу саме рідний край – пустелі, тундрі, джунглях, болотистих, лісових чи степових місцевостях.
Думаю, що пояснення є. Рідний край… завжди асоціюється з будинком, з матір’ю, родиною, друзями. Саме звідси починається освоєння і пізнання світу, тут проходять перші кроки в навчанні, перше почуття і інші перші сильні враження. Тому таким дорогим він є для кожної людини – як спогад про дитинство, як зв’язок з минулим. Поняття “рідного краю” невід’ємне від поняття “рідна мова”. Це мова бабусиної казки, маминій пісні, розповіді батька. І якщо хтось відрікається від усього цього, зневажає, то стає духовним яничаром, манкуртом. І його чекає така ж зневагу від власних дітей.