Образ князя Мишкіна

Ідея роману Достоєвського “Ідіот” – зображення і подання на суд читачів героя, який у сформованих соціальних умовах зміг придбати повну душевну рівновагу.

Таким головною дійовою особою став князь Мишкін. Ця людина не так давно повернувся в Росію. Передували до цього роки пройшли в клініці для душевнохворих, де він проходив тривале лікування.

Достоєвський не дає нам портрет головного героя, і ніяких дані з його біографії ми також не знаємо.

Свідомість Мишкіна позбавлене умовностей і забобонів, він чистий і наївний, що і притягує до нього героїв, причому самих різних: Пригожина, Іволгіна, Птіцина. Князь готовий виконати будь-яке прохання, надати будь-яку допомогу, це настільки разюче для оточуючих його людей, тому що абсолютно не вписується в прийняті рамки. Цей герой Достоєвського – справжня оцінка сучасного світу, який настільки далеко відійшов від ідеалу, що шлях назад буде дуже важко, якщо взагалі можливий.

За задумом Достоєвського князь Мишкін – позитивна і прекрасна в усіх відношеннях особистість. Він просто близький до самого Христа. Тому-то на сторінках роману так багато перекличок з цим образом. Це і Марія, дівчина, яку хотіли закидати камінням мешканці її рідного села. Відразу приходить на думку аналогія з Марією Магдалиною, з християнським мотивом прояву співчуття до людини, яка вчинила гріх.

Мишкін живе не для себе, а для інших. Він готовий віддати всього себе, якщо це буде необхідно. Він виявляється в тій же ролі, що й Ісус Христос: йому не вірять, постійно піддають… випробуванням. Але Мишкін – це, звичайно, Христос не в повному сенсі слова. Він живе не для того, щоб спокутувати всі людські гріхи. Його місія ще більш багатогранна: пошук людських якостей всередині людини, відродження тих людей, які принижені й знедолені.

Але варто відзначити, що при всьому при цьому, Мишкін – звичайна людина, з плоті і крові. Достоєвський не переслідував мету – створити у своєму романі євангельську схему. Тому він наділив свого героя навіть автобіографічними рисами. Таким чином, ми розуміємо, що Мишкін живий, а не зійшов з полотна Ісус.

Головний герой хворий, його наздоганяють напади епілепсії. І у зв’язку з цим багато в чому стає зрозумілим його поведінку. Мишкін розповідає в одній зі сцен, які почуття відчуває людина перед смертної кари. І ми відразу згадуємо факт з життя письменника, коли він опинився на ешафоті, лицем до лиця зі смертю. Походження князя також подібно з авторським: він син дворянина і купецької дочки.

Достоєвський поставив перед собою важку у всіх сенсах завдання. Йому необхідно було представити образ людини, який володіє такими високими моральними рисами, але в теж час не зробити його смішним і унижаемым. Навіть протилежну мету необхідно було досягти: Мишкін не сердиться на людей, він приймає їх такими, які вони є, він простодушний і чистий у всіх своїх думках, словах і діях.

А головне достоїнство цього лагідного героя – бачити людину навіть у самому незначному і опустившемся людині.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: