Моє улюблене твір Булгакова

Сьогодні вже багато сказано про М. А. Булгакова як про круп – ном майстра слова, автора п’єси “Дні Турбіних”, повісті “Собаче серце”, роману “Майстер і Маргарита”. Адже починав письменник з теми білої гвардії, оскільки Булгаков все це бачив, знав, любив російську інтелігенцію і хотів розібратися в її трагедії. “Роман цей я люблю більше за всіх моїх речей”, – писав автор про “Білої гвардії”. Правда, тоді ще не був написаний верховий роман “Майстер і Маргарита”. Але, звичайно, “Біла гвардія” займає дуже важливе місце в літературній спадщині Письменника.
Чому сподобалося мені це твір, який я прочитала на одному диханні? Найважливіше, мабуть, навіть не в тому, що письменник показав революцію очима білих офіцерів. Цінність роману М Булгакова – найтоншої емоційну ауру духовності, яка розлита в світі, оточеному кремовими шторами, де, “незважаючи на гармати”, крохмальна і чиста скатертина, стоять на столі троянди, де жінка – полубогиня, а честь – у вірності не тільки андріївського прапора, царю, але й товариству, боргу перед молодшими і слабкими. І ще ця книга хвилює мене, як і письменника, тим, що вона сповнена спогадів про рідному Києві.
Цей роман приваблює нас і сьогодні саме силою і глибиною думок і почуттів автора. Це світла, поетична книга про дитинство, отроцтво та юність, ліричні сни і мрії про втрачене щастя.
І разом з тим очевидно, що “Біла гвардія” – історичний роман, суворе і сумне оповідання про великого переломі революції і трагедії громадянської війни, про кров, жах, плутанині, безглуздих смертей.
Немов з висоти часу озирає Булгаков цю трагедію, хоча громадянська війна щойно закінчилася. “Великий був і страшний рік по різдві Христовому 1918”, – пише він. Події затягнули і захлиснули у свій вир звичайних людей, простих смертних. Ці люди метушаться, проклинають, як Олексій Турбін, мимоволі став учасником твореного зла. Заражений ненавистю натовпу, він накидається на хлопчика, рознощика газет: ланцюгова реакція зла заражає і добрих людей. Здивовано дивиться на життя Миколка, шукає свої шляхи Олена. Але всі вони живуть, люблять, страждають.
Багато свідків революції і громадянської війни говорили про страшну стихію,… захлеснула Росію, искалечившей людські долі. Світ вздыблен і занурений в хаос.
Занурений у туман хаосу і Місто. Не просто Києва, не просто місто, а певний символ загальної розрухи і трагедії, хоча це був саме Київ, рідне місто письменника.
Місто, любов, будинок, війна. Роман цей про долі російської інтелігенції в епоху революції. Булгаков намалював глибоко інтелігентна російський побут, спосіб життя. Тут поблажливі до людських слабостей, уважні, щирі. Тут немає зарозумілості, чванства, манірності. В будинку Турбіних непримиренні до всього, що стоїть за порогом порядності. Але поряд з Турбиными живуть Тальберги, Лисовичі.
Жорстокі удари долі беруть на себе ті, хто вірний обов’язку, хто порядний. А Тальберг і йому подібні вміють влаштуватися, вміють вижити. Залишивши дружину Олену і її братів, він тікає з Києва з петлюрівцями.
Йде війна ідей. Але ідеї чи б’ються? Турбіни – монархісти по своїм поглядам, однак для них монархія – це не стільки цар, скільки самі святі сторінки російської історії, які традиційно пов’язували з іменами царів.
При всьому неприйнятті ідеології революції автор розумів головне: вона – плід найганебнішого багатовікового гноблення, морального і фізичного, народної маси. Ведучи оповідь, Булгаков немов зберігає нейтралітет. Він з однаковою об’єктивністю зазначає сміливість більшовиків і честь білих офіцерів.
Але Булгаков і ненавидить. Ненавидить Петлюру і петлюрівців, для яких людське життя нічого не варто. Зневажає політиків, розпалюють в серцях людей ненависть і злість, бо ненависть керує їхніми вчинками. Високими словами про місто, матері міст руських, вони прикривають свої боягузливі діяння, а місто заливають кров’ю.
Любов і ненависть зійшлися в романі, і перемагає любов. Це любов Олени і Шервинського. Любов вище всього на світі. Не може бути гуманніше виведення з тієї драми, свідками якої ми стаємо, читаючи роман. Людина і людяність понад усе. Це стверджує Булгаков своїм романом.
Турбіни зуміли зберегти честь змолоду і тому вистояли, втративши багато і дорого заплативши за помилки і наївність.
Прозріння, хай пізніше, все ж прийшов. Такі головний сенс і урок історичного роману М. А. Булгакова “Біла гвардія”, роблять цю книгу сучасної і своєчасною.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: