А. П. Чехова відомий нам як письменник-сатирик. Дійсно, важко знайти іншого письменника здатного настільки ж правдиво висвітлити всі сторони життя. Становлення чеховського таланту припало на 80-ті роки – термін лихоліття коли ідеали народництва зруйновані, а нових ще не існувало. Чехов і не хотів існувати за схемою, він не визнавав ніяких догм і намагався знищити їх. У нього не було остаточно сформованого ідеалу майбутнього людини. Чехов дивився на життя і шукав той самий ідеал. Він розумів, що треба шукати відповідь на питання про сенс життя, а його може вручити лише саме життя.
Головним його завданням було правдиве зображення життя. Сам Антон Павлович писав: “світ “кишить негідниками і негодяйками”, це правда. Людська природа недосконала, а тому дивно було б бачити на землі одних тільки праведників. Думати ж, що на обов’язки літератури лежить викопувати з купи негідників “зерно”, значить заперечувати саме літературу. Художня література тому й називається художньою, що малює життя такою, яка вона є насправді… Літератор зобов’язаний бороть свою гидливість, бруднити своє фантазерство брудом життя…” Ось чому Чехова більше привертав пересічний потік життя – та, за визначенням Гоголя, “твань дрібниць”, борсаючись в якій люди перестають помічати, як нікчемні їх мети. Саме в цьому місці Чехов знайшов невичерпні поклади смішного. Але для того, щоб воно стало смішним і для читача, треба було показати, як під впливом звички позбавляється сенсу поведінку людей, тобто треба було показати звичайну людину в її повсякденному існуванні. І щоб показати життя у всьому її розмаїтті, Чехов у своїх оповіданнях описує дії, що відбуваються в місті та в селі, на дачі і в аптеці, в церкві і на балу.
У творах одного тільки року більше двохсот п’ятдесяти основних персонажів. які є представниками майже всіх соціальних груп: поміщики, купці, військові – від таємного радника до колезького секретаря, мужики, лікарі, музиканти, актори та багато інших. Вводячи в дійство ці персонажі, Чехів висміював те, що не хотів би бачити в своєму ідеалі.
Так, наприклад, дрібний чиновник у зображенні… Чехова – це злий, заздрісний, нісенітний і боягузливий людина. Звичайно він абсолютно задоволений умовами свого існування, а якщо і буває часом незадоволений, то лише тим положенням в чиновницькій ієрархії, яке він займає. Ось чому він найбільше цінує чин і багатство. І ні освіта, ні культура не в силах змінити цю життєву установку чиновника. Черв’яків, наприклад, сидів у кріслах партеру потилицю в потилицю з генералом, але той все-таки був для нього настільки недосяжним і святий, як Бог (“Смерть чиновника”). Тонкий закінчив гімназію, однак, як тільки почув, що його товариш дитинства вже таємний радник, тут же “зіщулився, згорбився, звузився” і “Ваше превосходительство… хі-Хі-з!” (“Товстий і тонкий”). З цього приводу сам Чехов писав: “…Кому чужа життя, хто нездатний до неї, тому більше нічого не залишається, як стати чиновником”.
Велике суспільне зло також і в кріпацтві, так як збереглися не тільки люди, що користувалися привілеями, завещанными кріпосної епохою, але й мораль, породжена кріпацтвом, ще жила в свідомості і поведінці його сучасників. Колишні кріпаки ще не один рік після скасування кріпосного права за звичкою дивились на поміщика як на пана і вважали себе зобов’язаними здійснювати будь-яку його забаганку. Так, наприклад, Фірс з п’єси “Вишневий сад” з жалем згадує про минулі часи. І якщо б Карпушка і Матвій не виявили готовність одразу ж приступити до виконання наказу Трохима Семеновича, то наруга над парубком і дівкою могло б і не відбутися (“За яблучка”).
Таку рабську покору, відчуття своєї нікчемності також не відповідали моральному ідеалу Чехова. В одному з його листів молодшому братові Михайлу є такі рядки: “Не подобається мені… для чого ти величаєш свою особу “нікчемним і непомітним братиком”. Нікчемність свого усвідомлюєш? Не всім, брат, Мишам треба б!,1ТЬ однаковим. Нікчемність свого сознавай, знаєш Г де? Перед Бігом, мабуть, перед розумом, красою, природою, але не перед людьми. Серед людей треба усвідомлювати свою гідність. Адже ти не шахрай, чесна людина? Ну і поважай в собі чесного малого і знай, що чесний малий не нікчемність”.