Черствість душі – найстрашніша хвороба на світі. А. П. Чехів говорив: “Поспішайте робити добро”. Якщо ми будемо спочатку просто не звертати уважність на чуже горе, заглушати звук власної совісті, переконуючи себе в тому, що потім надолужимо втрачене, а поки і без того багато турбот, то тим самим ми вб’ємо в собі найцінніше властивість – здатність робити добро. Це огрубляет наше серце, покриває його непроница ру бажаної кіркою, крізь яку вже не проб’ються благання про допомогу. Після збиток доброти відбувається неминуча втрата моральності. І така людина здатна вже на все. Ми повинні все робити для того, щоб не стати черствими, байдужими до біди інших людей.
Не дивно, що дуже велика частина творів сучасних письменників присвячена саме темі добра.
І ось перше ім’я – Василь Шукшин. Це була людина з багатогранним талантом: актор, режисер, письменник. Від усіх його творів віє душевною теплотою, щирістю, любов’ю до людей. Василь Макарович сказав: “Кожен справжній письменник, звичайно ж, психолог, але сам хворий”. Ось цю-то болем за людей, за їх часом порожню і нікчемне життя пройняті всі розповіді Шукшина.
У збірнику “Бесіди при ясному місяці” Шукшин показує нам новий тип героя. Це “чудик” (є в нього оповідання з такою назвою). Чудики Шукшина – люди, які прагнуть створити “свято душі”, що живуть просто, безумовно, не роблячи іншим зла. Такі герої оповідань “Чудик”, “Мікроскоп”, “Майстер”. Але їх прагнення зробити “людям як краще” постійно наштовхуються на стіну нерозуміння, відчуженість, більш того ворожість. Саме на таку стіну натрапив основний герой “Чудика” у своїх відносинах з дружиною брата Зоєю Іванівною, за щось невзлюбившей його. До цього ж типу людей належить і герой кіносценарію “Калина червона”.
Єгор Прокудін – людина, сильно відчуває і переживає. З темного розбійницького світу він зробив крок у нове й світле. Його особистість залишилася… чистою, він не хоче перевертатися в минуле. Автор показує, що справжня доброта і моральність не можуть пропасти безслідно. Або, скажімо, герой твору “Живе такий хлопець. “– безпосередній і дуже добра людина. Він, звичайно, може часом “загнути”, але в душі він прекрасний. Василь Шукшин, показуючи таких людей, змушує читача і глядача повірити в добро, в його силу.
Дуже цікава і повість А. Алексіна “Хворі і здорові”. Автора цікавлять морально хворі люди, той величезний шкоду, яку вони приносять. В лікарні працює молодий талановитий хірург під керівництвом аморального і бездарного людини. Думаючи тільки про своє благополуччя і спокій, він забуває про те, що носить білий халат, що його справа – лікувати людей. Щоб вчасно зробити ремонт, він закриває лікарні і буквально виганяє з неї пацієнтів. Коли під вікнами лікарні відбувається аварія, він, замість того щоб негайно відправити потерпілих в операційну, дає вказівку переправити їх в іншу лікарню, так як боїться, що вони можуть померти і йому тоді “влетить”. Цій людині протистоїть молодий спеціаліст. Конфлікт був дуже гострим. Автор відверто показує, як головлікар користується підтримкою високопоставлених осіб. Великі його моральні злочини. Самі хворі теж зуміли відзначитися проти зла. Автор повісті закликає нас боротися, а не прикривати очі на аморальність, він описує про силу добра і благородства, що допомагає врятувати людей, висмикнути їх з біди.
У повісті Р. Щербакова “А вам і не снилося” показано, як неправильно тлумачать поняття моральності дорослі. Їх нечуткое ставлення до люблячих душах призвело до трагедії: гине один з молодих героїв. Дочитавши цю повість до кінця, хочеться крикнути, щоб тебе почули всі: “Люди, будьте добрими приятель до одного, будьте чуйними!” Ласкаво виховує і звеличує людину, озлобленість і байдужість принижують його. “Якщо ти байдужий до страждань інших, ти не заслуговуєш назви людини”, – говорив мудрий Сааді.