У драмі «Гроза» молоде покоління представлено дуже широко: це Катерина, її чоловік Тихон, коханий Борис, Варвара, Кудряш. Враховуючи тему твору, з розгляду можна відразу виключити Тихона і Бориса. Своєю пасивністю і бездіяльністю не тільки не протистоять «темному царству», тобто косному суспільству, але і підтримують його.
А ось Катерина, Варвара й Кудряш дійсно свіже молоде покоління, якому незрозумілий традиційний уклад життя, яке хоче вирватися до сонця, до світла. Добре Кудряшу: він, хоч і знаходиться в підпорядкуванні у Дикого, але відчуває себе вільною людиною. Він насолоджується життям, абсолютно не звертаючи уваги на точку зору старшого покоління. У мене після прочитання перших сторінок книги відразу виник в уяві портрет Кудряша: це рум’яний русявий хлопець, в хвацько заломленном картузі, з гармонією в руках, з дзвінким голосом. Таких часто називають «сорочка-хлопець». Образ Кудряша — портрет вільної людини, не загнаного ні в які рамки.
Зовсім інша справа Варвара і Катерина. Вони живуть в будинку Кабанихи, як у в’язниці, Їм не вистачає повітря. Варвара — людина по натурі легкий» тому вона швидко і просто знаходить вихід із ситуації. Вона таємно зустрічається з Кудряшом і цілком задоволена цим. Так, вона не відчуває до нього глибоких почуттів, але це їй і не потрібно. Її головне прагнення — вирватися з будинку. Варвара нарікає на самодурство матері, але вона дуже хитра і вертка, щоб робити це відкрито. Їй ні до чого конфлікт в власному будинку. Тому Варвара мовчить і ховається до пори до часу. А потім йде з Кудряшом. Це її протест. Вона не йшла на конфлікт з матір’ю, але і миритися зі своїм становищем не збиралася. Невідомо, що чекає Варвару далі, яка доля їй уготована. Але, принаймні, що б не сталося, цю долю вона вибрала сама. У всякому разі, краще прожити коротке, за яскраву і вільне життя, ніж живцем вмирати в будинку Кабанихи або в якому-небудь іншому будинку, куди її видадуть заміж.
Варвара з властивою їй легкістю дозволила ситуацію, вирвалася з в’язниці. Зовсім в іншому становищі перебуває Катерина. Головна героїня п’єси показана як повний антипод своєї свекрухи, Кабанихи. Вони — два полюси калинівського світу. Їх протистояння — це не просто конфлікт двох людей, а зіткнення двох поколінь, боротьба двох світів.
Як не дивно, але у цих жінок є чимало спільного: їх сувора релігія, уявлення про гріх, якому немає прощення, невміння прощати людські слабкості, неможливість піти на компроміс. Але Кабаниха сприймає життя як певний церемоніал, вона не здатна відступити від раз і назавжди заведеного порядку. А Катерині тісно, душно в цих рамках. Несвобода обтяжує її, недарма вона мріє злетіти як птах. Але важко злетіти, живучи в «темному царстві». Адже Кабаниха — далеко не єдина в Калинові представниця патріархального світу. Весь місто такий. Всі живуть, підкоряючись одного разу встановленим законам. Моральні норми строго дотримуються. І немає прощення людині, переступило їх. Тому й доводиться ховатися Катерини з Борисом і Варварі з Кудряшом. Варто їм показати свою волелюбність, і вони стануть ізгоями. Особливо це стосується Катерини, адже вона заміжня. Шлюб у калинівському суспільстві священний. Нікому немає діла, що батьки видають дівчат заміж за абсолютно незнайомих людей, що в шлюбі дуже часто співіснують два чужих людини. Варто кому-небудь піти за покликом серця — його тут же засуджують. Катерина, треба віддати їй належне, боролася з собою до кінця, вона поважала і почитала норми суспільної моралі. Тихон практично сам підштовхнув її до Бориса в той момент, коли вона була готова стати вірною і люблячою дружиною свого чоловіка.
Живучи в тюрмі — будинку Кабанихи, — Катерина не могла змиритися зі своїм становищем. В ній вже тоді народжується неясне відчуття, про який вона говорить Варі. Вона відчуває, що в ній відбувається щось незвичайне, народжується нове відношення до світу. Це відчуття і є протест проти існуючої дійсності, прагнення до світла і щастя. На жаль, любов не принесла Катерині щастя. Самогубство стало докором Катерини суспільству, не дає людині права на свободу і щастя.
Так молоде покоління в «Грозі» протистоїть » темному царству». Кожен діє у відповідності зі своїм характером. Звичайно, пе можуть про тдельные вчинки та події за короткий час похитнути підвалини, які створювалися століттями. Але сум’яття в умах це зробити може. І якщо хоча б той же Тихон після смерті дружини зумів, нарешті, хоч у чомусь заперечити своєї матері, значить, Катерина загинула не дарма. Значить, «промінь світла» пробився крізь хмари й освітив убозтво традиційного суспільного укладу. І цілком можливо, що хтось, побачивши цей промінь, теж буде протестувати. Саме це і є запорука того, що коли-небудь світло переможе «темне царство».