Мінін і Пожарський

Після загибелі Лжедмитрія для Росії погані часи не закінчилися, як хтось у той час міг подумати. Польща ввела свої війська і захопила Смоленськ, шведи взяли Новгород.

Російські бояри, слідуючи своїм корисливим спрямуванням, підписали угоду з королем Польщі, за яким верховне верховенство пропонувалося зайняти синові польського короля. При цьому ті ж бояри фактично зрадили інтереси своєї країни і ворота Москви виявилися відкритими для польських військ, ніж ті не забарилися скористатися.

Але далеко не всі дивилися на це в кращому випадку, спокійно,а саме Кузьма Мінін, був земським старостою, звернувся до народу із закликом врятувати Москву і вигнати чужоземних загарбників.

Він запропонував обрати воєводою князя Дмитра Пожарського, якому тоді було всього тридцять років. І в 1612 році на боротьбу із загарбниками,а також зі зрадниками-боярами, піднявся народ, і на чолі цього, істинно народного ополчення стояли Кузьма Мінін і Дмитро Пожарський. При цьому був узятий Китай-Місто, і Москва була звільнена від ворогів.

Пожарського просили стати воєводою, він погодився, але з однією умовою – щоб сам народ обрав гідного і вірного зберігача скарбниці, на цю роль був поставлений Кузьма Мінін.

Ополчення, яким керували Кузьма Мінін і Дмитро Пожарський, було численне, воно складалося з більш ніж десяти тисяч помісних, трьох тисяч козаків і безлічі селян. Саме завдяки справжньому народному підйому Москва стала вільною від загарбників у листопаді 1612 році. Але Сизизмунд Третій вважав, що він ще не втратив Росію, він виступив з новою силою.

І знову завдяки керівництву Пожарського і дій ополченців Сигізмунда улалось зупинити. У 1613 році В Росії відкрилася нова царська династія, тепер вже Романових, царем був обраний Михайло.

У 1812 році, на честь двохсотріччя перемоги над ворогами, на Червоній площі був встановлений пам’ятник Мініну і Пожарському, цим видатним діячам ополченского руху.