Мій улюблений герой у романі “Євгеній Онєгін”

“Євгеній Онєгін” – один із кращих добутків російської літератури дев’ятнадцятого століття. У цьому романі мене вразив образ Тетяни Ларіній. Чутливість, сентиментальність Тетяни, її духовна височина, чистота, здатність співпереживати й розуміти те, чого не бачать інші, тягне до неї. Саме тонкий внутрішній світ робить Тетяну особливою, неповторною. Пушкін майстерно пише портрет своєї улюбленої героїні. В ньому немає чіткого опису зовнішнього вигляду, але зате у всій красі відображається її душа:

Діка, сумна, мовчазна,
Як лань лісова боязлива.
Задума, її подруга
Від самих колискових днів,
Теченье сільського дозвілля
Мріями прикрашала їй.

Можна писати ще і ще, але образ Тетяни залишиться незбагненним, малоуловимым і таємничим. Душа її тісно пов’язана з природою. Пейзажі, на тлі яких протікають події, добудовують, доповнюють стану, почуття героїні, чудово висловлюючи те, що важко описати словами. Тетяна романтична і сентиментальна. Її тягнуть романи, замінюють їй брак душевного спілкування, дають поживу для її розуму і уяви; уявлення про життя у Тетяни складається також під впливом романів. Для себе вона вже створила свого героя, свій ідеал. У нього риси коханця Юлії Вольмар, Вертера, Грандисона. Він (як і сама Тетяна) неповторний, своєрідний, шляхетний, повний особливостей. Коли прийшла пора любові, цього ідеалу судилося втілитися в Онєгіні. Що тягне до нього Тетяну? Може бути, незалежність, несхожість на всіх, кого вона знала раніше? Важко сказати, що саме.
Поступово Онєгін, лицар в очах Тетяни, відкривається їй з іншого боку – як скептик, реаліст, не здатний любити (в той момент). Це мучить її, вона намагається зрозуміти свого кумира – і до кінця не може. Після душевного пориву, який полягав у пристрасному, романтичному листі, вона потрапляє під холодний дощ моралізаторських сентенцій Онєгіна.
Дуель перевернула життя всіх героїв роману. Євген, Ольга покидають село. Все це залишає глибокий слід у душі… Тетяни, її характер і долю, проте любов не згасла – вона жива, але тепер Тетяна зрозуміла, що жити одними почуттями, не завжди їх треба виявляти відкрито. Але час летить. Тетяна вже не дитя”, і за наполяганням матері вона їде в Москву, де її вмовляють вийти заміж за генерала. І Тетяна з “ніжної дівчинки” перетворюється в бездоганну, вишукану “законодавицю зал”. Її гордість, шляхетність, витончений смак – справжні. А неприступність, байдужість і безпечність – це маска, яку змушена носити Тетяна під тиском суворих законів світу. І хоча, незважаючи ні на що, її почуття живуть, наповнюють їй серце, але вони заховані, замкнені. А в душі вона залишається колишньою Танею, рветься назад: в старий будинок, в поля, ліси, в світ, де вона жила, не приховуючи своїх почуттів, де їй не потрібна була маска. Але навіть у світському оточенні вона не може стримати свої почуття до Онєгіна:

Вона його не піднімає
І, не зводячи з нього очей,
Від жадібних вуст не отымает
Байдужої руки.

І все ж, незважаючи на всю глибину своїх почуттів, коли їй “виразно все”, коли вона розділяє любов Онєгіна, Тетяна не може звільнитися від думки свого суспільства. Вона відмовляє Онєгіну. В цьому її трагедія. Трагедія всіх героїв. Вони не розуміють один одного, перебуваючи під гнітом громадських забобонів.
Чому мені подобається Тетяна? Може бути, тому що ми з нею в чомусь схожі? У ній є нездоланна потреба відчувати, любити, яка зустрічається тепер все рідше і рідше. В чомусь я з нею, напевно, не згодна, але її чистота і неординарність натури, її здатність перетворюватися, її духовність мене вражають. Я багато чого від неї навчилася, пройшовши з нею весь складний, незрозумілий, в чомусь гіркий шлях. Ми стали справжніми подругами, і мені було шкода з нею розлучатися.

print
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: