Мідний вершник короткий зміст

Петро гордо стоїть на березі
Неви і розмірковує про величному місті, який він хоче побудувати, що б
стати на крок ближче до Європи. По закінченню ста років прекрасний могутній місто, був зведений на
пустельному місці. Урочисто піднявся він змінив темряву і хаос цього згубного
місця.

На дворі стояв листопад, було
досить холодно, а прекрасна річка Нева всі грала своїми хвилями. Євген,
є дрібним чиновником, повертається додому вже дуже глибоким пізно
увечері, його чекала тиха комірчина, далеко не в самому багатому районі
Санкт-Петербурга, під назвою Коломна.
Колись його рід був багатий і знатний, але цього вже давно ніхто не пам’ятає, а
він у свою чергу давно перестав спілкуватися зі знаттю.

Євген нервово крутячись, ніяк
не може заснути, його дуже турбує становище в суспільстві і про те, що з-за
розведення мостів він кілька днів не може побачитися зі своєю коханою,
яку звуть Парашею, так як вона живе на тому березі річки. Він іде в мрії
про весілля, про дітей, про щасливе життя і люблячої сім’ї, де він любимо і
цінний і де настане спокій. І з цим
засинає в своїх прекрасних мріях…

Новий день не приніс нічого
гарного. Розбурхана, силами вітру, річка затопила все місто. Хвилі схожі
на армію, що захопила все на своєму шляху змивали будинки, людей, дерева і все, що
траплялася їм на шляху. Люди подейкують, що це кара господня і навіть цар
упокорюється зі своєю долею, і ухвалив, що він слабкий перед господом і він не під
влади, що або змінити.

На площі святого Петра, високо, на
мармуровому леві сидить Євген, він вже давно перестав відчувати, що те, а тим
часом вітер зриває з нього капелюх і швидко піднімаються потоки води лоскочуть
підошви його черевиків. Дощ ллє, як з відра. Євген оглядає інший берег
річки, адже там зовсім недалеко від води живе вона, сама прекрасна і кохана
жінка. Він настільки поглинений своїми думками, що зовсім не бачить
відбувається поруч з ним.

І ось Нева знову входить в
свої береги, бурхлива вода стихає. Він біжить до річки і домовляється про
переправі на інший берег з сидячим на березі човнярем. Після переправи він не дізнається місць, в яких
дуже часто бував, все зруйновано стихією, повалені дерева, знесені будинки, мертві
люди всюди – це наводить на нього жах. Він швидко наближається до будинку де
живе його кохана, але не знаходить його.

Новий день дає всім жителям
спокій, всі руйнування потихеньку приводять в порядок і лише Євген
ніяк не може змиритися. Він блукає по місту, у глибоких роздумах, а
вчорашня буря досі стоїть в його очах. І так він блукає місяць за
місяцем живучи на те, що як кажуть «Бог подасть».

Євген абсолютно не помічає
нічого, що відбувається навколо нього, ні дітей кидають у нього камінням, ні кучеров
які б’ють його батогами. Самотньою вночі, уві сні він знову потрапляє в той
жахливий день. Він прокидається і
починає нервово бродити по місту, раптом він помічає будинок, перед яким стоять
ті самі леви. Євген колом огинає пам’ятник і починає відчувати себе
дуже схвильовано. Гнів переповнює його, але раптом він помічає, що особа
грізного царя намагається звернутися до нього, і тікає геть від нього в жаху.

Він ховається всю ніч по всім
дворах і підвалах міста, так як йому все ще здається, що тупіт копит шукає його.
І в майбутньому, коли він декілька разів проходив повз цього пам’ятника він знімав свій картуз і притискаючи руку до свого
серцю просив прощення за свої думки, за злість що відчував тоді.

Недалеко був порожній вже давно обветхий будиночок,
саме біля його порогу і знайшли мертве бездиханне тіло бідного чиновника Євгенія.

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам