“Мати партизана” Герасимов твір

Стояв 1943 рік. Село була окупована німцями. Багато мешканців села пішли в сусідній ліс і стали партизанами.

Сьогодні партизанський загін напав на німців. Летіли гранати, гриміли гуркіт вибухів, димилися споруди. Бій був запеклим, було вбито кілька німців і кілька партизанів. Одного партизана взяли в полон. Він був ще зовсім хлопчиком, і його мати жила тут же, в селі.

І ось мати партизана стоїть перед фашистом. Здоровенний каратель тримає в руках нагайку і вказує їй на сина. У фашиста тупе обличчя, важка щелепа, товстий потилицю. Це просто відгодований вбивця в новенькому мундирі і блискучих чоботях.

Мати розуміє, що зараз у неї віднімуть найдорожче – її сина. Що його будуть бити нагайкою і вб’ють у неї на очах. Ось молодий партизан насилу стоїть, руки… його заламали тому німецькі солдати. Одяг його порваний на шматки. Але син не дивиться на фашистів, а тільки на матір. Він знає, що настав час прощатися з нею.

Але в цю жахливу хвилину в особі старої жінки немає страху. У неї горда постава. Вона дивиться прямо на фашиста, і в її погляді тільки непокірність і зневага до вбивці.

Видно, що все життя ця жінка важко працювала в полі. Вона проста селянка, у неї навіть ноги босі. Але, незважаючи на це, її не можна залякати. Вона твердо стоїть на своїй рідній землі, впершись у неї ногами. Здається, що рідна земля підтримує її. Вона дає їй сили боротися. Ця стара жінка ще завдасть чимало шкоди ворогам.

Мати партизана – символ сили духу солдатських матерів, яких неможливо зламати.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: