І сонна, бездонна стихія
Топила нас,
І темна величезна Росія
Тисла нас.
А. Білий
Сучасний світ в цілому не дуже приваблює перехід в інші світи, в інше буття, включаючи й перехід, передбачений Біблією. Людству швидше за душі лише знайомство з цими світами через художні твори, через засоби масової інформації. Це цілком зрозуміло: катастрофа на екрані – зовсім не те, що у власному будинку або власного життя, так само як і приголомшливі зміни буття.
Мені здається, витоки так званої масової культури знаходяться в катастрофічній історії людства: дві світові війни, ядерні та екологічні катаклізми свіжі в пам’яті людей. Тому з кожною новою світовою катастрофою міцніють стереотипи масової культури, споживча орієнтація засобів масової інформації.
Згадаймо феноменальний успіх у західного глядача фільму “На наступний день”, що вийшов в США в розпал ядерного протистояння з СРСР. Фільм імітував ядерну війну на планеті: міста перетворені на руїни, на землю опускається ядерна темрява настає ядерна зима і т. д. Коли дивишся такі фільми в домашній затишній обстановці, виникає відчуття того, що безвихідні катастрофи існують не в природі, а тільки в уяві художників. Особливо потужно відчувається наплив масової культури в наші дні. Всі ці гарячі готелі, що втрачають управління авіалайнери, переможці герої-супермени так само немов допомагають нам вистояти у світі реальних катастроф. До речі, якщо взяти для прикладу минулий 1996 рік, то він за кількістю реальних катастроф майже зрівнявся з катастрофами, що подаються до нашого столу засобами масової інформації. Стало бути, масова культура сьогодні досягла небувалого розквіту: ми вже майже не розрізняємо справжніх катаклізмів від їх імітації. Герої-супермени, з руками по лікоть у крові, як би говорять нам: “Ми вбиваємо заради життя”.
Сьогодні масовій культурі вже тісно рамках земного світу, вона все більше звертається до зображення космічної теми. На екранах виникають фільми, в яких сюжетом вже є війна світів. Але і тут масова… культура залишає споживачу рятівну лазівку: ми переконуємося, що і космічні катастрофи переборні, хоча і ціною титанічних зусиль і жертв.
Отже, масова культура, по-моєму, приймає як належне загибель, розпад, руйнування. Подача новин засобами масової інформації теж будується на обіграванні цих трагічних моментів нашого життя. Вони виносяться на перші шпальти газет і журналів, показуються по телебаченню в найзручніший для масового глядача час доби.
Масова культура, як завжди, проявляє більшу гнучкість. Психіка споживача не в змозі витримати суцільний напір тільки катастрофічного. Тому з таким матеріалом починає успішно як би змагатися секс. Він створює відчуття стабільності життя. Різні еротичні шоу, груповий секс, цинізм і зневагу цінностями цієї культури подаються, по-моєму, як розрядка підсвічування вогнями пекла нашого сірого існування у вічному страху перед катастрофами.
Масова культура живуча. Вона приносить великі бариші, економічно стабільна, в той час як справжня то і справа виявляється “на панелі”. Вірші не друкують, картини не купують, на вистави духовного змісту попиту немає. Але найдивовижніше, що самі діячі істинної культури часто змінюють їй з масовою. Приклад можу навести знаменитих артистів, які рекламують ширвжиток і протизаплідні засоби.
Можна було б засмутитися, якщо б ці явища були притаманні лише нашого часу. Але ми не самотні в історії. Відомо, наприклад, що великий російський духовний мислитель Микола Бердяєв писав у “Самопізнанні”: “Мені дуже властиво есхатологічне почуття, відчуття близької небезпеки, катастрофи і кінця світу. Я сповідую активно-творчий эсхатологизм, який закликає до перетворення світу. ”
Мабуть, масова культура прикривається насамперед прагненням до “перетворення світу” від одного-унітазу на барвистому плакаті, наклеєний у вагоні метро, до вищої людської істоти, що перемагає в боротьбі світів.
Отже, від масової культури людству нікуди не дітися, тому, я вважаю, нам залишається бути хоча б сліпими і бездумними її споживачами, намагатися осмислити спокуси, які вона пропонує, і розпізнавати брехню, на якій вона будується.