М. А. Булгаков і театр

Гул затих. Я вийшов на підмостки.
Притулившись до одвірка,
Я ловлю в далекому відлунні,
Що трапиться на моєму століттю.
Пастернак Б.

Життя Михайла Булгакова була нелегкою. Багато разів виявлявся письменник у відчайдушному положенні, переживав крах своїх творчих і побутових надій. Чоловік, який приніс російській літературі XX століття всесвітню славу, свій життєвий шлях закінчив скромним лібретистом-консультантом Великого театру. В той момент, в березні 1940 року, з тринадцяти булгаковських п’єс і інсценувань у Художньому театрі йшло всього дві: “Дні Турбіних” і “Мертві душі”, а головному добутку письменника — романом “Майстер і Маргарита” — ще більш чверті століття належало чекати свого читача і глядача. Відомий за життя лише як автор гучних “Днів Турбіних”, Булгаков ставав все більш легендарним і таємничим по мірі того, як з театральних афіш зникало його ім’я.
Незважаючи на те, що Булгаков любив театр найщирішою любов’ю, його відносини з Художнім театром складалися складно. Він володів чудовим почуттям сцени, чималими режисерськими і навіть акторськими здібностями. Однак, як відомо, у керівників Художнього театру Станіславського і Немировича-Данченко, створили нову епоху в російському і світовому театральному мистецтві, був свій погляд на постановку п’єс Булгакова. Це виражалося в тому, що їх сценічний погляд на такі, наприклад, твори Булгакова, як “Мольєр” і інсценізовано “Мертвих душ”, сильно відрізнявся від погляду автора. Треба уявити собі положення Булгакова, який не просто писав п’єси, а мав цілком професійні уявлення про те, як вони повинні бути поставлені. Мені здається, якби обставини мало прихильніше до Булгакову, він цілком міг би стати одним з лідерів театральних, режисером-постановником, і ми сьогодні говорили б про театр Михайла Булгакова, а не про тему “Булгаков і театр”.
Отже, погляди засновників Художнього театру на постановку п’єс Булгакова не збігалися з думкою автора. Таке становище неминуче призводило до різних конфліктів, поступатися доводилося Михайлу Опанасовичу. Далі події розвивалися ще більш сумно: в кінці 1936 року, переконавшись, що Художній театр не може і не хоче захищати його авторські інтереси, він після зняття “Мольєра” переходить у Великий театр як лібретиста-консультанта. Ми знаємо, що своїм непростим відносинам з Художнім театром Булгаков присвятив так і незавершений “Театральний роман”, де поряд з різкою сатирою на театральні звичаї є багато доброго гумору і глибокого ліризму. По-моєму, це говорить про властивості його характеру: Булгаков не був жовчним і злопам’ятним людиною. Власне кажучи, це ознака великого таланту.
Складні відносини у письменника були і з владою. По щасливою випадковості Булгаков не розділив долі сталінських жертв, сгинувших в Гулагу, як Осип Мандельштам та інші. Такою випадковістю, як відомо, з’явився перегляд “Днів Турбіних” самим Сталіним, після чого вождь абсолютно несподівано для свого оточення позитивно відгукнувся про п’єсу. Йому сподобалося, що Булгаков показав ситуацію краху самодержавства, а не те, що він створив тонку психологічну драму про революції, знищує колір товариства.
Кати, вже потирають руки в очікуванні нової жертви від культури, були розчаровані, але тут же створили чергову легенду, що у батька народів абсолютний смак і, стало бути, у Булгакова. Завдяки цьому “абсолютного смаку” Сталіна, великий драматург зміг прожити деякий час більш або менш стерпно. За дзвінком “зверху” були знову дозволені до постановки зняті раніше цензурою “Дні Турбіних”.
Я думаю, що і головний роман Булгакова “Майстер і Маргарита” створювався письменником також з урахуванням майбутньої його постановки на сцені театру. Читаючи роман, я весь час бачив у своїй уяві його героїв на сцені в історичних костюмах і серед відповідних декорацій. Театральність героїв роману, на мій погляд, підкреслює їх яскрава символічність. Наприклад, Маргарита — це символ вічної любові. Понтій Пілат — символ вічного сумніву в божественній природі людини. Мені здається, що деякі глави роману, такі, як, наприклад, “Бал сатани”, “Маргарита”, “Понтій Пілат”, “Прощення і вічний притулок”, мають самостійну сценічну цінність. Це й не дивно, адже в романі Булгакова “Майстер і Маргарита” знайшли завершення всі його художні та філософські шукання. Я впевнений, що твори Булгакова ще не раз здивують сучасного глядача, высветившись несподіваними гранями. Це і є найвища оцінка творчості великого російського драматурга М. А. Булгакова.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: